ЖИТТЯ-БУТТЯ: про «козацькі» сірники й нестандартні відра

«— Ці сірники — для козаків,— резюмувала я, відкинувши вбік спорожнілу коробку, на якій з етикетки в гордовитій позі усміхався козак, тримаючись однією рукою за велетенського сірника, що палахкотів яскравим вогнем. В іншій мав запалену люльку з димком. А довкруж мене — самі недогарки…

Спробуй добути вогонь, коли на кінчику сірника маленькою міліметровою цяточкою зеленіє сірка.
Такі сірники виготовляють на Рівненській сірниковій фабриці, що в м. Березне, як значиться на звороті коробки. Для звичайних покупців-користувачів вони зовсім не годяться. А їх чомусь завозять у сільський магазин. Комусь — економія сірки, мені ж — знову дибати в магазин.
Нарешті, в упаковці з десяти коробок знайдено одну, мабуть, для звичайного покупця, бо сірки на кожному сірникові утричі більше. З такої радості купую ще й відро оцинковане, на денці якого значиться, що вміщує ця посудина аж 12 літрів. Та диву не було меж, коли кринична вода, перелита мною з цього відра у пластикове десятилітрове, помістилась геть уся.
Тепер і я тебе, козаче, подивую! Ягоди-вишні продаватиму з цього відра. І ти, зачудований, нестимеш їх своїй козачці додому з розкритим ротом. Та вона його тобі вмить закриє, бо тверезо мислить: 12 літрів вишень ніколи не помістяться у десятилітровому відрі»,— поділилася своїми клопотами й спостереженнями Галина Зелінська з с. Суховоля Луцького району.