Прикро навіть згадувати ті недавні часи, коли країною прокотилася хвиля закриття дитсадків. За рахунок цього вирішили економити гроші...
Прикро навіть згадувати ті недавні часи, коли країною прокотилася хвиля закриття дитсадків. За рахунок цього вирішили економити гроші. Довелося бути присутній на одній із нарад, де кожен із начальників районних і міських відділів освіти «дістав на горіхи» від обласного керівника за те, що своєчасно не закрили дитсадки. А згодом ця економія вилізла, як кажуть, боком — великий відсоток дітей, які не відвідували дитсадки, а одразу стали першокласниками, виявились відсталими у своєму загальному розвитку і навіть висловлювали своє небажання навчатися в школі.
Анастасія ФІЛАТЕНКО
Найбільш дошкульно це відбилося в селах. Не обминула ця пошесть і міст. Не стало колгоспів, закривалися підприємства, зменшувалася народжуваність і часом бувало так, що в селах було стільки у садках штатних працівників, як дітей, що відвідували садок. Тож ніхто, на превеликий жаль, зокрема, керівники різних структур та й освітяни, у яких був дуже куций бюджет, не дуже переживали, що закриваються садки. І почали місцеві органи влади їх продавати, передавати, як то кажуть, наліво і направо. У Луцьку, наприклад, було 58 дитячих садочків — просторих, гарних, збудованих за типовими проектами. Тож їх залюбки, до того ж задешево, купували підприємливі люди, відкриваючи там те, що їм заманеться. А тепер, як сказала спеціаліст з питань дошкільної освіти Луцького управління освіти Валентина Гдира, вже є черги, аби влаштувати дітей у садок. Тільки минулого року не могли задовольнити 500 заяв батьків. А нинішнього ця кількість не зменшилася, особливо там, де виросли нові будинки. І якщо у минулі роки споруджувалися нові дитсадки, то нині про подібне навіть не йдеться. А тих садків, що продали, ясна річ, ніхто не поверне. Всім відомо, що саме в ранньому віці дитина має і повинна розвиватися у тому ж таки дитячому садочку, знайомитися з азами творчості, виховувати в собі риси колективізму, вміння обслуговувати себе. Ясна річ, все це можна набути й самостійно, з плином часу. Але навіщо втрачати найкращий час для розвитку дитини, навіщо, як то кажуть, пробивати самостійно мур, коли можна все зробити своєчасно, скориставшись перевагами виховання у дитсадку. Можна порадіти тому, що дитячі садочки почали відроджуватися. Поновлюють роботу останнім часом садочки, які вже не працювали по п’ять і більше літ. За останні роки знов наповнились веселим дитячим гомоном понад півсотні дошкільних закладів у селах, які до того стояли пусткою. Чи не найбільше таких у Камінь-Каширському, Маневицькому, Рожищенському районах. Повернулася до цієї справи обличчям і наша держава. Адже на різних рівнях, починаючи від сім’ї, зрозуміли, що важко дитині надолужувати у школі втрачене за ті роки, коли вона лишається вдома. Садочок — це ж не тільки місце, де дитина має під наглядом перебути день, поспати та поїсти, а вона ж і розвивається. У цьому ще раз мала можливість переконатися, побувавши в одному з кращих луцьких дошкільних навчальних закладів №43 «Орлятко». Вже на підході до садочка, власне, на його подвір’ї можна побачити, що тут люблять дітей, дбають про їх розвиток. Скрізь чистота і охайність, навіть пеньки від зрізаних дерев і ті багатобарвні. Коли побувала у групах — молодшій, середній, старшій, подивилася, як дітки проводять час, як з ними працюють вихователі, як вони веселилися в музичній кімнаті, спілкувалися з пташками і рибками в зоокуточках та й багато чого іншого, ясна річ, тільки пораділа за діток, яких сюди приводять батьки. Вони мають все необхідне для того, аби вже змалку навчитися читати, відкривати світ, малювати, пізнавати перші ази не лише української, а й іноземної мов. У цьому садочку є вчителька англійської мови. А керівництво сусідньої загальноосвітньої школи №10 робить все для того, аби сформувати клас із діток, які закінчили цей садочок, і вже з першого класу вони вивчають тут англійську мову. Вихователь-методист Надія Семенова розповіла, що кожна група має велику кількість відповідних вікові іграшок, спеціальні меблі. Є просторі спортивний, музичний зали. У музичному залі «Караоке» ми побачили приз, зроблений вихователями і вихованцями цього дитсадка у змаганні дошкільних закладів міста. І все ж рівень охоплення діток дошкільною освітою на Волині низький — 40,4 відсотка, що на 10 відсотків менше, ніж у державі. Вкрай низький цей показник у сільській місцевості — лише п’ята частина малюків тут відвідують дитсадки. У Ковельському районі був час, коли сільські дошкільні заклади звели майже нанівець. Вважалося, що за кілька місяців школи підготують дітей до навчання у першому класі і навіщо, мовляв, садок, то зайва трата грошей. Тепер поступово там відроджують сільські дитячі садочки, відчувши, що без них сьогодні не обійтися. Але нерідко доводиться стикатися із ситуацією, що, як кажуть, «поїзд пішов» — типові приміщення продали, а тепер їх повернути не можна, бо мають вони нових господарів. Знаю гарні приміщення садочків у Володимир-Волинському районі, але там сьогодні не звучать дитячі голоси. Досі в районі невелика кількість діючих дошкільних закладів. У Маневицькому районі дітей дошкільного віку понад три з половиною тисячі, а в сільських дошкільних закладах перебуває лише 420. Добре, якщо мами мають можливість приділити достатньо уваги своїм чадам, або ж є добрі і мудрі бабусі. А якщо діти позбавлені уваги і тепла? Тоді маємо ті плачевні наслідки, які нерідко нам доводиться спостерігати. У Луцькому районі, як розповів начальник відділу освіти райдержадміністрації Микола Тарасенко, хоч і не працювали по кілька років з тих чи інших причин садки, але їх не продавали. І ось нині поступово ремонтують, відновлюють, відкривають. Батьки залюбки приводять сюди своїх синів і донечок. Сьогодні у районі 22 діючих садки. Нині 35 відсотків сільських дітей їх відвідують. А в таких селах, як Гірка Полонка, Маяки, Підгайці та й інші, є немала черга, щоб влаштувати дітей у садочки. Незабаром прийме поки що 27 різновікових дітей відновлений дитсадок у селі Воютин. Найперше — це турбота сільського голови Богдана Перванчука, завідуючої садком Ольги Михайловської. Вже зроблено ремонт приміщення, по суті замінили котельню, замовили необхідні меблі, різноманітний інвентар. Почнуть роботу в одній половині приміщення, а другу, до якої підведено тепло, поступово відремонтують і там також прийматимуть дітей. Сподіваються, що їх тут буде достатньо, адже місцеве господарство приєднало ще й кілька сіл з Горохівського району. Начальник відділу освіти сподівається, що з них будуть підвозити діток до садка у Воютин. Звичайно ж, відкрити дитсадок — це ще далеко не все. Потрібно забезпечити їх кваліфікованими кадрами, такими, що люблять дітей, віддають їм серце і душу. Адже в своїй другій домівці малеча повинна не тільки перебувати день, а проводити час з користю для себе, пізнавати світ, розвивати свої здібності і набиратися сил та здоров’я. На жаль, із кадрами сільських дитячих садків далеко не все гаразд, отож і рівень їх виховної роботи бажає значно кращого. Знову ж часто все впирається у фінанси. Можна порадіти за тих діток, які виховуються у дитсадку села Маяки. Завідуюча садком Наталія Ваколюк пройшла тут, як то кажуть, всі щаблі. Працювала колись нянею, потім вихователем після закінчення Кременецького педучилища, а нині вже й завідуюча. Дітки у садку не лише з Маяків, а й з сусідніх сіл — Вигуричі, Несвічі. Їх довозять чи то батьки, чи навіть самі працівники садка. Тут дбають про те, аби діти перебували не лише під наглядом з 8.30 ранку до 19-ої години, а й щодня відкривали для себе цікавість і привабливість світу. З ними проводять цікаві розвивальні заняття. Мають дітки оригінальні і цікаві іграшки, подаровані батьками, спонсорами, а то й придбані самими працівниками садочка. З гордістю говорили тут, що їх вихованцями задоволені у місцевій школі, бо дітки приходять туди непогано підготовленими. Нині дитячі садочки в селах передані на бюджет сільських рад. Але, як розповів Микола Тарасенко, у Луцькому районі кошти виділяються не лише на мінімальну заробітну плату працівників дитсадків, енергоносії, харчування дітей, тут додатково виділили з районного бюджету для цих закладів 480 тисяч гривень. Це, звичайно, сприятиме кадровому зміцненню цієї ланки і належному матеріальному та методичному забезпеченню. Переконана, що саме ті діти, які кілька років ходили до дитсадка, мали там все необхідне для всебічного розвитку, ніколи б не сказали вже в першому класі, що вони не хочуть йти до школи, не люблять школу. Хочеться вірити, що з роками, навіть ставши дорослими, дітки, які відвідували садочки, такі, як у селі Маяки, чи міський «Орлятко», з вдячністю будуть згадувати ту благословенну пору. Бо саме там, у ранньому дитинстві, закладається все те, що має людина в дорослому житті. Тож для дітей не треба шкодувати сьогодні грошей. Вони — майбутнє держави і варті того, аби вона про них дбала у маленькому віці, а вони про неї подбають, ставши дорослими.
