З-поміж усього, що насіяла цьогоріч на своєму городі, найрясніше вродили... чорнобривці. Високорослі й низькорослі, що стеляться оксамитовим килимом, купчасті й «лобаті», темно-бурштинові, лимонно-жовті, помаранчеві й навіть білі... Колись чорнобривці у моєму світанковому саду, як у пісні співається, сіяла мама. Тепер настала моя черга...
З-поміж усього, що насіяла цьогоріч на своєму городі, найрясніше вродили... чорнобривці. Високорослі й низькорослі, що стеляться оксамитовим килимом, купчасті й «лобаті», темно-бурштинові, лимонно-жовті, помаранчеві й навіть білі... Колись чорнобривці у моєму світанковому саду, як у пісні співається, сіяла мама. Тепер настала моя черга...
Либонь з особливої любові до цих красивих і цілющих квітів не оминаю нагоди помилуватися ними й у чужих палісадниках. А оце недавно, повертаючись зі Львова, біля села Угринів, що в Горохівському районі, зауважила досить велике, кільканадцятигектарне кукурудзяне поле, обсіяне уздовж траси... чорнобривцями! Не знаю, кому прийшла в голову така ідея, але з радістю потиснула б цій людині руку. Розмріялась: якою гарною стала б наша Волинь, коли б усі поля отак... От тільки де взяти справжніх господарів, які б спочатку розорали й засіяли облоги?!
