Волинянин відзначив 100-річчя

З цієї нагоди міський голова Ігор Пальонка завітав до довгожителя, аби привітати його із поважним ювілеєм, вручивши подяку, квіти та грошову допомогу, йдеться на сайті Володимирської міськради.

Долучились до привітань заступник начальника управління соціальної політики Алла Кузьмич та завідувачка відділення соціальної допомоги вдома Галина Локтіонова. Гості вручили імениннику подарунки та побажали йому міцного здоров’я та життєвої наснаги.

Задувши свічки на своєму ювілейному торті, він загадав найзаповітніше бажання кожного українця, аби в нашій країні якнайскоріше запанував мир. 

Петро Григорович народився у Польщі в селі Кобло, що неподалік Грубешова. На початку Другої світової війни молодим юнаком потрапив до трудового табору у Німеччині, звідки на сільськогосподарські роботи  його забрав місцевий німець. Після перемоги американські військові дали хлопчині велосипед та чоботи, аби той зміг повернутись додому, про що він завжди з вдячністю згадує. Повернувшись в Україну, поїхав шукати кращої долі в Одесу, після чого переїхав у село Заріччя, де і знайшов кохану дружину Тетяну. У 1949 році у них народився син.

У Володимирі пан Петро працював пожежником-рятувальником. Згадує, що бачив за трудовий шлях різного, адже людське горе та біди супроводжували пожежі, які він ліквідовував.  Пізніше влаштувався працювати у дитячий садок конюхом і як зазначає, аби приглядати там за онукою. За сторічне життя головними скарбами Петра Григоровича є онука, 3 правнуки та 1 праправнук. Каже, що головним секретом його довголіття є любов до праці та родини, підтвердженням чого є статус «Ветерана праці».

У свій поважний вік дідусь має непоганий слух, полюбляє дивитись телевізор, та особливо передачі про мандрівки різними країнами. Задувши свічки на своєму ювілейному торті, він загадав найзаповітніше бажання кожного українця, аби в нашій країні якнайскоріше запанував мир. 

Читайте також: На Волині розкупили партію нових марок «Українська мрія».