Один із «привидів Києва» розповів, як вони б’ють «крутих» росіян

 «Джус» , бо не вживаю алкоголь взагалі  і наші американські колеги під час спільних навчань у 18-му році це помітили», - відповідає на питання про свій позивний льотчик. Він - єдиний на сьогоднішній день  пілот повітряних сил України,  який офіційно має позивний. І розкриває секрет «привида Києва». «Це ми - це наш підрозділ, наша бригада, яка з перших годин війни обороняла Київ, область, Північ України - і боронимо зараз», - каже «Джус».

  «Коли американці вперше почули про легенду «привида Києва» - їх це настільки зачепило, що вони вигадали емблему привидів  і цей шеврон  почали продавати в США, збираючи кошти для нас… Це було грандіозною моральною підтримкою і наші льотчики прониклися і ця емблема стала практично офіційного для нашого підрозділу і на наших літаках ця емблема нанесена», - каже пілот.

Вони себе дуже сильно переоцінили і недооцінили наші спроможності. Ми боронимо нашу країну, міста, сім’ї. Самі придумували тактичні прийоми, штуки, щоб обманути більш технологічного противника - це і спрацювало.

 Українці  в небі воюють на старих радянськмх МіГ-29 восьмидесятих років, винищувачах Су-27, штурмовикахСу-25 та бомбардувальниках Су-24. «Сучасна повітряна війна – це війна цифр: дальностей, висот, коефіцієнтів, і який би ти не був герой, який би ти не був патріот – ти не можеш із залізяки витиснути більше, ніж в ній закладено…тільки хитрощами», - переконує «Джус».

Ворог  використовує у війні  значно сучасніші за наші винищувачі Су-30 та Су-35 двохтисячних років випуску з солідним озброєнням.  Су-30 може  запускати  ракети на  110 кілометрів ,  Су-35 на  - 200. «Наші радари, які були вигадані ще 40 років тому  не дають можливості конкурувати з російськими, російські не кращі в світі, але вони набагато кращі наших. У нас на озброєнні лише напівактивні головки самонаведення для ракет повітря - повітря , що це значить на пальцях - після пуску ракети на великій відстані,  я маю її супроводжувати, підсвічувати своїм радаром бортовим, аж до моменту влучання її в ціль, а у нашого ворога ракети з активною головкою самонаведення  - це значить, що він її пускає, вона летить автономно, а він в цей час може оборонятися, йти на базу. Ти летиш, супроводжуючи свою ракету по ньому, на зустріч ракети, яка летить в тебе... Це і дає відчуття, що ти камікадзе», - розповідає пілот.

Чому ж тоді Росія не змогла завоювати перевагу  в повітрі?  «Вони себе дуже сильно переоцінили і недооцінили наші спроможності. Ми боронимо нашу країну, міста, сім’ї. Самі придумували тактичні прийоми, штуки, щоб обманути більш технологічного противника - це і спрацювало. Наші командири ставлять глобальну задачу, а як її виконувати, якими маршрутами, прийомами… Це ми вирішуємо. В той час, як у росіяни тупо виконують накази, навіть коли вони абсолютно смертельні для них», - переконує пілот.  

«Джус» каже, що нам потрібні більш сучасні літаки. І мріє, що українці таки пересядуть на американські на F-16, - перевчання зайняло б три-шість місяців. «Тоді ми значно знизимо наші втрати, ми захистимо міста від постійного ракетного терору , і набудемо спроможності для ефективного контрнаступу, зможемо боротися з їх ППО і зможемо наносити високоточні удари сучасною високоточною зброєю», - каже «Джус».