У БІЛЬШОСТІ МІСЬКИХ ДВОРІВ МАЛЕЧІ
НІДЕ ПОГУЛЯТИ І ВІДПОЧИТИ
У БІЛЬШОСТІ МІСЬКИХ ДВОРІВ МАЛЕЧІ НІДЕ ПОГУЛЯТИ І ВІДПОЧИТИ
НЕ МАЙДАНЧИКИ, А РУЇНИ У розпалі літо, і луцькі подвір’я наповнені веселим дитячим щебетом та сміхом. Та чи є дітям де гратися? Коли я ще був малим, то було. У кожному дворі стояли столи для настільного тенісу, гірки, шведські стінки, пісочниці... Що ж коїться зараз? Невелика прогулянка подвір’ями і розмова з мешканцями будинків дала невтішні результати. Наприклад, дитячий майданчик у дворі будинків №№ 26-Б, 28, 32 на вулиці Кравчука (район обслуговує ЖКП №8) жителі назвали одним словом: «Самогубство». Адже «на такі руїни дітей пускати не можна». Дещо краще, але все одно кепсько виглядали ігрові майданчики в районі Луцька, технічне обслуговування якого здійснює житлово-комунальне підприємство № 1. Так, у подвір’ях будинків на вулицях Словацького та Винниченка де-не-де збереглися гойдалки, гірки чи бесідки, але мали вони досить обшарпаний вигляд. Аналогічними були і дитячі майданчики у дворах будинків №№ 9, 9-А, 11 на проспекті Волі, №№ 14 і 16 на вулиці Суворова (ЖКП №3). Приємно здивували мене місця для відпочинку дітей у подвір’ях будинків, які обслуговує комунальне підприємство № 11. Звичайно, і там були недоліки — десь гойдалку зірвали, а десь бесідка перекошена. Проте мешканці розповіли, що в одне подвір’я завезли новий пісок, в іншому забрали гірку і грибок на ремонт. Але чи не найкраще виглядав дитячий майданчик біля будинку № 44 на вулиці Кравчука. На запитання, коли комунальники його облаштували, мешканці відповіли: — Ми до ЖКП навіть не зверталися, а гроші на благоустрій подвір’я зібрали самі. Тепер і дітям є де гратися, і батьки можуть біля них на лавочках посидіти. Але таких майданчиків у Луцьку одиниці. Переважно дітям доводиться розважати себе самим. І, наслідуючи старших, вони починають грати в карти, палити, вживати наркотики і спиртні напої, стають бездоглядними. Молоді сім’ї бояться народжувати. Мотивація їх зрозуміла: де вони будуть виховувати дітей? ХТО Ж МАЄ УПОРЯДКОВУВАТИ ДИТЯЧІ МАЙДАНЧИКИ? У принципі, це входить в обов’язки комунальників. Але тут виникає проблема: за які кошти це все має виконуватися? Держава на утримання дитячих та спортивних майданчиків, за словами начальника управління житлово-комунального господарства міськвиконкому Тетяни Семенюк, не виділила ні копійки ні в цьому році, ні в минулих. Аналогічно, як повідомили у відділі по ремонту та експлуатації житлового фонду цього ж управління, згідно з додатком до рішення міськвиконкому від 25 липня 2002 року № 274 «Структура та вартість послуг, пов’язаних з утриманням будинку та прибудинкової території», мешканці міста за впорядкування ігрових майданчиків не платять. Виконання цього завдання «лежить лише на ентузіазмі та совісті працівників ЖКП». Деякі підприємства з ним більш чи менш впоралися, інші — ні. — Незважаючи на те, що держава і мешканці винні нашій установі півтора мільйона гривень, — розповідає начальник житлово-комунального підприємства № 11 Станіслав Потайчук,— у нас немає заборгованості по зарплаті і ведуться роботи по впорядкуванню дитячих та спортивних майданчиків (часто спільно з жителями). Так, проведений ремонт у дворах будинків на вулицях Конякіна (№№ 19 і 23), Федорова (№5), Гордіюк (№ 29). На жаль, детально обговорити дане питання з його колегою з ЖКП № 1 Петром Лук’янюком не вдалося, проте плідною виявилася розмова з інженером по експлуатації житлового фонду цього ж підприємства Надією Бартошик: — Враховуючи те, що наша установа обслуговує один із найстаріших районів міста, де уже чимало будинків у аварійному стані, ми не можемо приділяти достатньо уваги дитячим майданчикам. Звичайно, ми намагаємося хоч щось робити. Наприклад, упорядкували місце для відпочинку дітей у дворі будинків №№16, 18, 20 на вулиці Винниченка. Також зараз зібрано чимало скатів для обкопування пісочниць. Невдовзі ми доукомплектуємо дитячі майданчики обладнанням, знятим із колишніх ігрових майданчиків, які міська влада віддала на забудову. Але хотілося б зазначити, що у самого ЖКП є чимало проблем. Наприклад, згідно ще з радянськими нормами (Житлового кодексу Верховна Рада України ще не прийняла) у нас у штаті має бути три маляри, хоча уже два роки немає жодного. Станом на перше липня борг бюджету і населення нашому підприємству сягав 477 тисяч гривень. Працівники ЖКП не отримали зарплати ще за травень і червень на загальну суму 58 тисяч гривень. НЕ СЛОВ’ЯНИ, А ВАНДАЛИ... Однією з проблем нашого суспільства є вандалізм окремих його членів. Ось що розповів начальник міського управління містобудування та архітектури Леонід Герасим’юк: — За минулі півроку держава здала 4000 м2 жилої площі. По завершенню будівельних робіт проектна організація обов’язково упорядковує всі експлуатаційні споруди: дитячі і спортивні майданчики, господарські приміщення, автостоянки... Тоді будинки надаються у користування ЖКП або товариствам співвласників, і мешканці відповідно платять певні кошти, встановлені рішенням міськвиконкому, за їх експлуатацію. Але виникає проблема вандалізму. Ми в рамках проекту благоустрою Луцька упорядковували не один дитячий майданчик за рік, і всі вони були загиджені, обмальовані непристойними написами. Наприклад, ми щомісячно міняємо світильники на вулиці Богдана Хмельницького від загальноосвітньої школи № 1 до міської ради. Коли ці ліхтарі були тільки встановлені і я через кілька днів йшов на роботу та бачив деякі з них розбитими або обмальованими, то ледь не плакав. Ех, якби люди розуміли, що б’ючи лампочки, вони викидають власні гроші... ТРОХИ ОПТИМІЗМУ Та, здається, питання облаштування дитячих та ігрових майданчиків уже в наступному році може бути значною мірою вирішеним. Принаймні таке враження склалося після розмови із заступником начальника Луцького управління фізичної культури та спорту Юрієм Грицюком. Ось що він сказав: — Згідно з депутатським запитом у міськвиконкомі розробляється програма по облаштуванню комплексних спортивно-дитячих майданчиків. Кошти на цей проект, швидше за все, будуть закладатися у бюджет на наступний рік. Адже це досить дорога програма: потрібні гроші на матеріали, проектні роботи, заробітну плату... Але до цього кроку підштовхує саме життя: це бачить кожен лучанин, який хоч трішки ходив подвір’ями міста. У ході виконання програми постало два основних завдання: фінансування і збереження побудованого. Щодо першого, то, можливо, до проекту залучатимуться приватні спонсори, а стосовно другого... Питання збереження майданчиків активно розробляється — чи їх загородять, чи знайдуться люди-ентузіасти, які б могли наглядати за подвір’ями. Не виняток і такий варіант, що майданчики будуть функціонувати протягом певного часу вдень, а ввечері брами будуть замикатися на замок на ніч, щоб відкритися вранці. Мирослав ВАТАЩУК.
