НАОДИНЦІ З ПРИРОДОЮ: так щемно догоряють чорнобривці…

Ви помітили? У квітковому ряду біля універмагу зникли жоржини. А ще кілька днів тому луцькі квітникарки пропонували їх так щедро і таких неймовірних сортів і барв, що перехожі мимоволі стишували крок, аби помилуватися дивною красою. А нині жоржин нема.

То перший приморозок своїм безжальним подихом згасив їх недовге квітування. Поникли не тільки жоржини, а й жарини сальвій, календула, майори, айстри…
Ще минулої неділі вони милували зір у моєму квітнику, ніби промовляючи, що господиня надто рано зібралася готувати його до зими. А у вівторок — почорніле обвисле листя, опущені додолу голівки квітів… Наче ілюстрація до поетичних рядків Олександра Олеся із вірша «Айстри»: «Схилились і вмерли. А тут, як на гріх, засяяло сонце над трупами їх»…
А ось чорнобривцям і хризантемам перші приморозки не страшні. Спостерігаючи за їх буянням, помітила, що кольори квітів і навіть трави восени, перед заморозками, стають особливо насиченими, яскраво-соковитими, аж ряхтять під скупими тепер променями сонця. Здається — простягнеш долоні над догоряючим багаттям чорнобривців і воно зігріє тебе останнім прощальним теплом.
А хризантеми! Скільки б не оспівували їх поети, однак забракне слів, аби передати їх мужню красу. Я ж, милуючись їх розмаїттям у своєму квітнику, із вдячністю згадую нашу дописувачку Галину Кирилівну Усійчук, яка колись поділилася зі мною цим осіннім дивоцвітом.