Традиція пекти коровай на весілля – древня, як сама наша історія. Колись короваї випікали тільки вдома...
Традиція пекти коровай на весілля – древня, як сама наша історія. Колись короваї випікали тільки вдома.
Ольга СОЛОДУХА, студентка факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка
Запрошували шанованих молодих жінок, які жили зі своїми чоловіками у злагоді (але не розведених і не вдовиць). Кількість їх була непарною (найчастіше – 7 осіб). Усі вони повинні були брати участь у виготовленні короваю, хоч руку вмочити в тісто. Крім того, коровайниці весь час співали, виконували різні обряди, молились Богу, щоб хліб добрим удавався. Нині короваї удома майже не випікають, хіба що прикрашають гусками. На жаль, у деяких регіонах України традиція пекти коровай на весілля взагалі потрохи зникає. А от головненські весілля й досі славляться пишними короваями. Адже є у селищі Головне єдиний на весь Любомльський район (та й не тільки Любомльський) кондитерський цех від Любомльського об’єднання підприємств ресторанного господарства. Працюють тут дві життєрадісні коровайниці – Тетяна Іванівна Мороз і Валентина Семенівна Оксентюк. Перша з них трудиться в Головненському цеху від часу його заснування – з 1983 року, прийшла сюди, закінчивши Ковельське кулінарне училище. Друга майстриня працює 22 роки, закінчила Чернігівський кооперативний технікум. Валентина Семенівна підраховує, що в сезон весіль за тиждень випікають у середньому 35 короваїв. Звісно, кількість замовлень, як і вартість, коливається. Враховуючи цьогорічне гаряче на весілля літо, зрозуміло, що роботи вистачає. Що ж до вартості, то вона залежить від цін на продукцію, з якої випікається коровай. Нині кілограм короваю коштує 16 грн. 80 коп. Тобто одноярусний коровай – це приблизно 70 грн., двоярусний – 80, триярусний – 100. Також коровайниці займаються виробленням так званих «гусок», які потім прилаштовуються навколо короваю. Молодий водій Андрій Дзядук приїхав забирати замовлення в районний центр – Любомль. Жінки швиденько починають прикрашати короваї. Там троянди біленькі, там рожеві, а там листочки зелененькі та обідочки білі. Квіти та листки готують наперед. Для цього беруть крем з білку чи з желатину, додають фарбу, потім крем кладуть у спеціальний мішечок і вже з нього формують прикраси. Їх поміщають у кухні, щоб засихали, тож потім уже готовими розміщують на короваї. А поки є ще кілька хвилин, коровайниці бігають від короваю до короваю (бо ж Андрій має їх забрати аж десять) і творять диво. У спритних руках Тетяни Іванівни звичайна кругла хлібина перетворюється на справжній витвір мистецтва за п’ять хвилин! До речі, візерунки вона придумує сама, а пані Валентина каже, що «змальовує» їх з короваїв колеги. Неодмінний атрибут – це, звичайно, два лебеді, які символізують вірність і любов, хоч бувають і голубки, а одного разу замовники з Польщі попросили ще маленьке дитятко посередині. Далі – великі троянди білого чи рожевого кольору, «вода» з голубого крему. Чого тільки не придумають ці творчі жінки! За давнім звичаєм, перед тим, як садити хліб у духовку, Тетяна Іванівна просить Бога, щоб короваї добрі вдавалися. Звісно, треба і настрій мати відповідний, спокій у душі. — Це правда, але багато залежить і від настрою замовника. От прийде людина замовляти коровай – і одразу видно, що у неї на душі. Хочеш того чи ні, а це якось передається, — розповідає пані Тетяна. Але загалом робота приємна, хоч і нелегка, інакше не працювалося б обом коровайницям разом так добре й весело. Здається, вони якраз для такої роботи й створені, бо випромінюють життєву наснагу, добро, радість. Тож і короваї їхні випромінюють сонячну енергію, доброту, всі багатства нашої славної землі. Головненські короваї знають і куштують навіть за кордоном – у Росії, Польщі, Білорусі. Тому гордитися є чим. Якби ще майстриням кулінарної справи придбали нове обладнання для випікання короваїв, адже воно не оновлювалось уже 24 роки.
