Можливо, доведеться танцювати і під Москвою.
«Танок сміливців зі смертю», - український воїн про втрати нашої армії
«От і озвучено офіційну кількість загиблих військових з 24 лютого. Майже 9 000 воїнів (таку цифру навів Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний – РЕД.). Багато це чи мало?
Це майже стільки ж, скільки загинуло з початку агресії проти України 2014 року до 24 лютого цього року за 8 літ. Це майже дві армії Латвії або Естонії, це більше, ніж армія Ірландії чи Словенії, це стільки ж, як армія Монголії чи Таджикистану, це половина армії Фінляндії чи Данії, це третина армії Угорщини чи Швейцарії, це четверта частина армії білорусі чи Казахстану і отримай білорусь такі втрати, її армія стала б небоєздатною. Це дуже багато.
Враховуючи з ким ми зчепились, то весь цей час це був «Герць».
Народ заспокоївся та повірив в надлюдські можливості ЗСУ але ті, хто так завзято танцюють Герць, все ж таки звичайні люди, хоч і неймовірно сміливі та потужні...
ГЕРЦЬ - це коли, група відчайдухів та сміливців серед запорізьких козаків перед боєм виходила зі строю та наближалася до супротивника ближче ніж на відстань пострілу рушниці і починали лайкою або жестами знущатись і кепкувати над ворогом, доводячи його до люті та сказу викликаючи напруженість і знервованість у лавах ворога. Часто при цьому наражаючи себе на рушнично-гарматний вогонь, що інколи призводило до загибелі сміливців.
Враховуючи специфіку козацького війська, зі своєрідною формою військової дисципліни і відсутністю писаних статутів, ця військова традиція була винятково їх характерною ознакою. Так, наприклад, поляки, татари та інші вороги запорозького козацтва герця не мали та подібні акції не практикували.
Проте окрім кепкування над супротивником на герць покладалися також й інші завдання. Герць виконував функції бойового розвідувального дозору в сучасному розумінні.
Весь цей час це був танок сміливців зі смертю, який привів світ в захоплення від України. Відтанцювавши під Києвом та Одесою, під Житомиром та Черніговом, під Запоріжжям та Сумами, під Миколаєвим та Харковом, прийшов час тим, хто залишився живим, узнати, що ротації не буде, треба тепер танцювати на Донбасі та під Херсоном, в Криму та Маріуполі. Можливо доведеться танцювати і під Москвою. Народ заспокоївся та повірив в надлюдські можливості ЗСУ але ті, хто так завзято танцюють Герць, все ж таки звичайні люди, хоч і неймовірно сміливі та потужні...».
Сергій ЧУМАК, колишній керівник Вінницької крайової команди УНСО, який зараз захищає Україну.
