Після сповіді 87-річна жінка запитала у священика:
– Отче, коли ж Україна буде? Може, я вмерти не можу, бо України справжньої ще нема?!..
Після сповіді 87-річна жінка запитала у священика: – Отче, коли ж Україна буде? Може, я вмерти не можу, бо України справжньої ще нема?!
Під час останніх виборів вона віддала свій голос за «Свободу» і залишила рідним заповіт: на хресті написати: «З Богом у серці, з Україною в душі». Минулої п’ятниці станична Катерина Іванівна Стельмащук із с. Озденіж Рожищенського району рушила дорогою до Вічності, назавжди залишивши скромний дім на вулиці Полонківській, що на околиці Луцька. Через важку хворобу, яка прикувала її до ліжка, вона не полишала його багато літ. На початку березня 2005 року у трьох газетних публікаціях під спільним заголовком «Станична Катерина» ми розповідали про дивовижну, складну долю цієї жінки, яка у 16 літ стала членом ОУН. А у 1944-ому її заарештували… Про те, що довелося пережити тендітній дівчині, не можна було писати без сліз і сердечного болю. Вона ж записала все, що пам’ятала, у загальний зошит… І щодня молилася за тих, хто зостався у воркутинських холодинах і за Україну. Донька Оксана Євгенівна Погребна, онук Сергій сердечно дякують о. Василю, священику с. Полонка, хору «Посвіт» та його керівникові Ростиславу Кушніруку, родині, сусідам, подругам із Озденіжа, усім, хто провів станичну Катерину в останню дорогу.
