На Волині вже кілька разів побував з концертами державний академічний ордена Дружби народів Кубанський козачий хор. Цей мистецький колектив добре знаний на Україні. Саме він відзначений Державною премією України, його багатолітній художній керівник, професор, композитор Віктор Захарченко є не лише народним артистом Росії, а й України...
На Волині вже кілька разів побував з концертами державний академічний ордена Дружби народів Кубанський козачий хор. Цей мистецький колектив добре знаний на Україні. Саме він відзначений Державною премією України, його багатолітній художній керівник, професор, композитор Віктор Захарченко є не лише народним артистом Росії, а й України.
Анастасія ФІЛАТЕНКО
Серед співаків цього прославленого колективу немало артистів, удостоєних високих почесних звань України. Певно, більш як за місяць було відомо про єдиний концерт хору на Волині. Сперш він планувався в залі обласного театру, а згодом його було перенесено у найбільший зал нашого міста, до кіноконцертного «Променя». І це не випадково, бо, незважаючи на те, що квитки були недешевими, зал був заповнений лучанами, котрі йшли на зустріч з мистецтвом високої проби. Уже перший вихід славетних козаків-співаків на сцену з прапорами їхніх колишніх предків викликав у залі хвилю оплесків. А згодом полинула у зал пісня керівника колективу Віктора Захарченка «Боже єдиний, дай мені крила». Хвилюючі слова, зворушлива мелодія, майстерне виконання торкнулися сердець присутніх у залі. Це можна сказати і про українські народні пісні, козачі стройові. На зміну українській народній пісні «Сонце низенько» лине мелодія того ж таки Віктора Захарченка на слова Лесі Українки «Надія». А за нею — весела «Ой я знаю, що гріх маю». І майже кожна пісня, яку виконує хор, ще й має солістів з такими чудовими, добірними голосами, що душа не нарадується. Таке враження, що це хор солістів, один голос кращий іншого. Майстерність виконання така, що чуєш від початку до кінця кожне слово пісні, яку він виконує. Як правило, знайомі нам українські народні пісні записані колективом то в тій, то в іншій станиці від старожилів-українців. Адже всі ми добре знаємо, що наші предки-українці від переслідувань їхали на Кубань. А там берегли свою мову, культуру, яка завдяки тому ж Віктору Захарченку і його колективу здобула друге дихання. Присутні мали можливість познайомитися з оригінальними танцями. Про танцюристів з Кубані можна сказати, що вони танцюють, як боги. Це стосується і танців козаків, і вокально-хореографічних постановок. А якими віртуозними були танцюристи, жонглюючи мечами! Кілька пісень прозвучали на концерті й російською мовою. Але таким чудовим було виконання, таку високу майстерність і досконалість показали солісти пісні «Ой судьба моя, судьба», що саме за цю пісню солістці піднесли розкішний букет троянд. Це був неперевершений дует і таке ж чудове хорове виконання. Власне, кожен твір, з яким виходили на сцену співаки, танцюристи, музиканти, викликав захоплення залу, зокрема і молодих людей. Лунали вигуки: «Браво! Молодці!». І гостям-артистам доводилося повторювати бодай кінцівки своїх пісень, танців, ще і ще засвідчувати свою майстерність. Концерт Кубанського козачого хору був святом для сотень лучан, котрі заповнили зал. Як тільки полинула мелодія не Гімну, а пісні «Ще не вмерла Україна», в єдиному пориві люди встали і, стоячи, слухали, затамувавши подих, дорогі слова, які стали Гімном України. Вони то стали Гімном, але, на превеликий жаль, навіть його два куплети не завжди співають і знають наші депутати, спортсмени та й багато-багато інших людей, котрим би належало його знати і шанувати. Недарма ж по закінченню концерту довелося чути від людей, присутніх на ньому: «Прикро, що нас, українців, мають вчити українських пісень таланти з далекої Кубані, бо свої так звані митці послуговуються в основному мовою сусідньої держави».
