Сімдесят років тому, 3 листопада 1937-ого року, розпочалися масові розстріли світочів української інтелігенції, присвячені, хоч як це жахливо звучить, двадцятій річниці «Великого Жовтня»...
Сімдесят років тому, 3 листопада 1937-ого року, розпочалися масові розстріли світочів української інтелігенції, присвячені, хоч як це жахливо звучить, двадцятій річниці «Великого Жовтня».
Саме у цей день року нинішнього вшанували їхню пам’ять волиняни, які зібралися на Замковій площі біля пам’ятника жертвам політичних репресій, неподалік місця, де через три з половиною роки після розстрілів 37-ого були розстріляні кілька тисяч наших земляків, які також любили Україну. Панахиду по убієнних, жертвах більшовицького терору, відслужили священики УПЦ Київського патріархату. Про важливість пам’ятати тих, хто творив нашу національну культуру, хто впав під кулями енкаведистів і помер страшною голодною смертю, берегти і утверджувати незалежність України говорили заступник голови облдержадміністрації Святослав Кравчук, заступник голови обласної ради Володимир Банада, міський голова Луцька Богдан Шиба, голова обласного відділення Союзу українок Любов Ганейчук, голова крайового Братства ветеранів ОУН—УПА імені Клима Савура Василь Кушнір. Присутні запалили символічну свічку пам’яті. І хоч вона погасла на рвучкому осінньому вітрі, пам’ять про тих, хто боровся за Україну і творив її, — непогасна.
