«На сільському подвір’ї спостерігав поєдинок двох качок. Пістрява намагалася схопити плескатим дзьобом тонку шию білої качки і боляче її скубнути. Поруч чистив пір’я селях (качур). Зеленоголовий лише квакав, гордовито поглядаючи на розбишак. А ті змагалися за нього, його прихильність. Не втручався, не розборонив. Розійшлися без мирової...
«На сільському подвір’ї спостерігав поєдинок двох качок. Пістрява намагалася схопити плескатим дзьобом тонку шию білої качки і боляче її скубнути. Поруч чистив пір’я селях (качур). Зеленоголовий лише квакав, гордовито поглядаючи на розбишак. А ті змагалися за нього, його прихильність. Не втручався, не розборонив. Розійшлися без мирової.
І пригадалася мені минула золотава осінь, коли в сусідньому селі гуляло весілля. Грала швидка музика, гості кружляли в захмелілому танці. Не обійшлося й без танцю з хустинкою — «сім сорок». Посередині кола кружляла одиноко красива дівчина з хусточкою і видивлялася свого симпатика. Порівнялась із ним, розстелила на курному подвір’ї картатого носовичка, стала навколішки. Вони цілувались, а музиканти прискорили темп. Підвипиле дівчисько, якому не сподобався довгий поцілунок дівчини та парубка, підскочило до юнки і «зацідило» їй дзвінкого ляпаса. Зчинилася бійка. Хлопець тим часом вискочив із кола, став мовчки спостерігати за двобоєм, закуривши сигарету. Молодь не втручалася у розгнуздане видовисько. Аж поки хтось зі старших, тверезіший, не розняв «курочок» з півнячою забіякуватістю. Парубійко ж курив і міркував, яку провести після весілля додому — слабшу чи сильнішу?»— написав до редакції наш читач Павло Шесталюк із с. Хворостів Любомльського району.
