У маршрутці № 11 юнак студентського віку по мобільнику домовлявся з товаришем про зустріч. Але з’ясувалося, що товариш чекав його біля «Фуршету», а той їхав до магазину «Смачно»...
У маршрутці № 11 юнак студентського віку по мобільнику домовлявся з товаришем про зустріч. Але з’ясувалося, що товариш чекав його біля «Фуршету», а той їхав до магазину «Смачно».
— Ну ти з….в, б….ь, ну ти х.. собачий! То що мені тепер, на другу маршрутку пересідати?! І несподівано ввічливо до водія: — Будь ласка, зупиніться тут! Коли хлопець вийшов, старша жінка лиш скрушно зітхнула. Решта пасажирів були молоді чоловіки. Вони промовчали, у тому числі й водій. Цікаво, а чи хотіли б вони, щоб отак розмовляли їхні діти? Ми якось і не помітили, як із поширенням мобільних телефонів наше особисте життя вихлюпнулося на вулиці, в громадський транспорт. Саме тут ми почали з’ясовувати стосунки з близькими, давати вказівки підлеглим, вирішувати якісь невідкладні справи. А «фільтрувати базар», даруйте за кримінальний жаргон, не навчилися. Ось і виходить, що дитина ще дорогою в дитячий садочок наслухається такого! Від дорослого дяді, який іде попереду і розмовляє по телефону, де кожне друге слово — нецензурна лайка. Я не знаю, як із цим боротися, але жити в такому світі страшно й огидно. А що думаєте ви?
