Скажу чесно: не передбачав, що мій минулорічний грудневий матеріал "Тепла осінь прокладає шлях теплій зимі?" викличе такий читацький інтерес, щоправда, не самим змістом прогнозування, а найбільше - використанням поезії і філософських висловів про зиму...
Скажу чесно: не передбачав, що мій минулорічний грудневий матеріал "Тепла осінь прокладає шлях теплій зимі?" викличе такий читацький інтерес, щоправда, не самим змістом прогнозування, а найбільше - використанням поезії і філософських висловів про зиму.
Володимир ЛИС
Їй Богу, не винен, що його, виявляється, використовують на уроках літератури, і, як повідомила наша поважна читачка й авторка Леся Ковальчук із Жидичина Ківерцівського району, цей прогноз викликав зацікавлення своїм змістом вчительки-полтавчанки, яка навіть пообіцяла, що стане читачем нашої газети. Відношу це швидше до таких образних і безсмертних слів про зиму знаменитого японця Мацуо Басьо і нашого Максима Рильського, наведених у минулорічній грудневій замітці. Все ж звертаю увагу на заголовок і прошу пригадати, якою була минула зима. Якщо не помиляюся, таки теплою. Теперішній рік щодо справдження самодіяльного прогнозу виявився не найкращим, але й не найгіршим. Наприклад, до мінусів можна записати не прогнозований холодний початок вересня і суворіший листопад, коли в дні похолодання замість дощу випадав мокрий сніг, а то й геть крупа. А ось щодо решти, то наполягаю і раджу, читайте "Волинь" за 1 вересня. Календарна зима, яка уже не стукає, а відчиняє двері зі снігом, хоча й невеликим, та морозом, продовжуватиме виявляти свій характер у перші грудневі дні. А ось у другій половині першої декади має повернутися тепліша осіння, хоч і слякотлива, погода. Це передбачуване за довгостроковим прогностиком потепління має закінчитися десь перед чи після дня святого Миколая (19 грудня). Похолодання із новою порцією зимової погоди повинно тривати до Нового року і, можливо, цьогорічне Новорічне свято буде справді зимовим. І наостанок, на прохання читачів, яким сподобалася японська поезія про зиму, повідомляю, що із численних поетичних творів найбільш всеохопним і глибоко філософським вважаю вірш "Пісня змужніння" видатного японського поета ХХ століття Накахари Тюя. Він складається з двох частин і в першій поет коротко і яскраво згадує, яким сніг був для нього, і як він сприймався маленькою дитиною, підлітком, у юності, молодості, у зрілому віці. А друга частина, яка ніби підсумовує і зиму, на яку поет дивиться очима людини з досвідом, яка сповна пізнала радощі і печалі життя, а закінчується такими прекрасними і глибокими рядками: Снігові, який обсипав мене, Я дякував і молився, Прагнучи дорости до Бога. А сніг, який мене обсипав, Білів чистотою первісною.
