— А різочками від святого Миколая дітей тільки лякають!— авторитетно заявила моя онучка-другокласниця.
— Це ж чому, Юлечко?..
— А різочками від святого Миколая дітей тільки лякають!— авторитетно заявила моя онучка-другокласниця. — Це ж чому, Юлечко? — А тому, що минулого року один хлопчик у нашому класі мене ображав і взагалі погано поводився, а Миколай приніс йому не різки, а подаруночка! Сама ж Юля попросила у Миколая… шкільну дошку. Аргумент: «У класі мене рідко викликають до дошки, а я дуже люблю писати!». А в одному із передсвяткових телесюжетів, де розглядали дитячу пошту до Миколая, почула, що один хлопчик попросив подарувати йому… свиноферму! Ось такі несподівані дитячі мрії! Добре, що є у нашому календарі день, коли бодай частина з них збувається, що відроджується традиція доброчинства, започаткована ще від тих далеких часів, коли святий Миколай роздав свою спадщину бідним, а трьом дівчаткам-сиротам підкинув у вікно три вузлики із золотом, щоб вони могли вийти заміж. Після цього вирушив до Палестини вклонитися святим місцям, а повернувшись, став єпископом і продовжував захищати невинно засуджених, рятувати тих, хто терпів шторми у морі, мав милосердя до людей і навіть звірів. То чи є у Миколая різочки? Мабуть, дітям видніше…
