ХТО ПЕРЕМОЖЕ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ ВІЙНІ?

Нотатки із Другого форуму журналістів «За вибори без цензури»

Минулого тижня у Києві відбувся Другий форум журналістів України під девізом «За вибори без цензури». Зініціювали і провели його Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, Національна Спілка журналістів, Громадська рада з питань свободи слова та інформації, Київська незалежна медіа профспілка і Незалежна асоціація телерадіомовників за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та посольства США в Україні. Форум був досить представницьким. Він навіть значно переважав з цього погляду інший захід, що проводився у той же день і в тому ж місці — у президент-готелі «Київський» — неформальну зустріч керівників МЗС України, країн-членів ЄС, країн-кандидатів на вступ у ЄС. Зустріч, як бачимо, поважна міжнародна, але на неї не прибули очікувані міністри, а переважав рівень других-третіх осіб — за винятком нашого міністра закордонних справ Віктора Грищенка та єврокомісара із зовнішніх питань Крістофера Паттена.
Журналістський форум, як відзначили оглядачі, був більш показний. В ньому взяли участь голова парламентського Комітету Микола Томенко, член парламентської Асамблеї Ради Європи, співдоповідач по Україні Моніторингового Комітету ПАРЄ Ханне Северінсен, посол США в Україні Джон Гербст, представник Єврокомісії в Україні Стеффен Сковманд, голова НСЖУ Ігор Лубченко, голова Держтелерадіокомітету Іван Чиж, адвокат Андрій Федур, головний редактор «Дзеркала тижня» Володимир Мостовий та інші відомі особистості. Але, як не дивно, більшість офіційних засобів масової інформації про форум повідомила побіжно, а деякі з них навіть не згадали про нього у випуску новин. Втім, цього можна було очікувати — адже форум явно не вписувався в контекст офіційної політики і говорили на ньому про речі, які зовсім не красять владу.
Відкриваючи форум, голова парламентського комітету Микола Томенко сказав:
— Ідея цього заходу полягає в тому, щоб за рік до президентської виборчої кампанії працівники медіа визначили головні проблеми і головні перешкоди на шляху до того, щоб донести людям у цій непростій ситуації повноцінну, достовірну, об’єктивну інформацію. Поки ще не настав час «Ч», ми маємо можливість спокійно визначити певні правила, щоб потім їх дотримувати.
Микола Томенко з властивою йому лаконічністю, точністю й принциповістю висловився про те, що його як голову парламентського комітету найбільше непокоїть:
— На сьогоднішній день — і останні події дуже чітко це засвідчили — влада оголосила початок інформаційної війни. Її метою є маніпуляція суспільством, дискредитація політичних опонентів влади. Інструментом цієї інформаційної війни є своєрідне інформаційне кілерство, оскільки інформаційна пропаганда вже не спрацьовує як механізм прийняття рішень. І, на жаль, виконавцями цієї війни можуть бути журналісти.
Як голова парламентського комітету Микола Томенко звернувся до всіх журналістів з пропозицією: відмовитися від інформаційної війни і стати пацифістами. Журналістам треба боротися за свої права і насамперед за право професійно працювати, а політичні сили хай ведуть інформаційну війну між собою.
Журналісти з участю представників урядових і неурядових організацій детально розглянули такі питання: перешкоджання професійній діяльності журналістів, судові позови до ЗМІ, політична та соціальна реклама під час виборчої кампанії, проблема доступу до інформації. Обговорення цих актуальних проблем, хочу відразу зазначити, було відвертим, гострим і принциповим. Та й інакше і не могло бути, бо ті кричущі факти порушень свободи слова і демократичних принципів, які називалися, вимагали рішучої і принципової оцінки і відповідного реагування.
І подумалося: якби ж то цей тривожний голос було почуто і якби ж то на всіх рівнях зрозуміли, що практика подвійних стандартів, лицемірства, коли одне декларується, а зовсім інше робиться, ні до чого доброго не приведе. І ще: чи вистачить нам мужності, професійної солідарності, щоб відстояти право сповна виконувати своє журналістське покликання у такий відповідальний період? Адже недаремно Джон Гербст підкреслив, що із наближенням президентських виборів Україна підходить до ще одного вирішального роздоріжжя у своїй історії. І щоб вибори були чесними і вільними, надзвичайно важлива роль належить засобам масової інформації.
На жаль, цю свою роль і покликання журналістам доводиться виконувати в дуже складних умовах. Про це говорив і посол США, посилаючись на недавні події у Донецьку і Сумах. Це відзначив у своєму емоційному виступі голова НСЖУ Ігор Лубченко, з обуренням наводячи факти наруги над свободою слова, коли у Львові заборонили пряму трансляцію по місцевому телебаченню сесії найбільш демократичного органу — обласної ради, а у Херсоні суд ще до повного розгляду справи заборонив телерадіокомпанії «Вік» та редакції щотижневика «Вік» поширювати будь-які відомості про причетність заступника херсонського міського голови Ротової до порушення Конституції і законів України в сфері поховання.
— Боюсь, — зробив невтішне передбачення Ігор Лубченко, — що, як і на минулих президентських та парламентських виборах, будуть і відмови виготовляти неугодні видання, і нищення тиражів, і випуск фальсифікованих газет. А замовників та виконавців цих злочинів не тільки не покарають, їх навіть шукати не будуть.
Голова НСЖУ висловив занепокоєння і з приводу деяких законодавчих норм, які можуть ускладнити роботу журналістів. Це, зокрема, положення кодексу, яке ставить, по суті, знак рівності між негативною і неправдивою інформацією, це довільне трактування заборони втручатися у приватне життя кандидатів та деякі інші. Ігор Лубченко запропонував створити на час виборчої кампанії громадський комітет контролю за забезпеченням нормальної діяльності ЗМІ та журналістів, який би тісно співпрацював з правоохоронними органами.
Не обминули на форумі і горезвісних «темників», які пані Северінсен назвала новою, дуже метикуватою системою в маніпуляціях свободою слова та інформації. А посол США поставив «темники» в один ряд із корупцією та грубим адміністративним тиском на ЗМІ. Ханне Северінсен говорила про зловживання владою, особливо у регіонах, стосовно оподаткування, нормативів, а також використання правоохоронних та контролюючих органів для залякування журналістів. Вона навела відомі дані про насильства та вбивства журналістів, які свідчать, що ця професія у нас залишається однією із найнебезпечніших.
У цьому зв’язку викликали здивування слова заступника Генерального прокурора Тетяни Корнякової про те, що прокуратура завжди, особливо останнім часом, була відкритою для співробітництва із ЗМІ і ставала на захист журналістів. Не залишилось без розгляду, стверджувала вона, жодного звернення, жодного повідомлення в Генеральній прокуратурі. Багато фактів, які вона наводила, мали переконати аудиторію саме в цьому, але вони викликали лише недовір’я і скептичну реакцію. Тому що були, як правило, дрібні, непереконливі і не стосувалися принципових питань дотримання свободи слова і права на інформацію. Чого варте хоча б повідомлення Корнякової про «рішуче» реагування прокуратури на звернення редактора місцевої газети щодо відмови начальника відділу загсу міста Шостки у наданні статистичних даних про рівень народжуваності та смертності. Ясна річ, що це викликало лише іронічні репліки залу.
Голова Київської незалежної медіа-профспілки Сергій Гузь наводив ряд фактів грубого ігнорування свободи слова і права на інформацію, на які не реагувала Генеральна прокуратура після неодноразових звернень до неї. Він говорив також про серйозні загрози безпеці журналістів незалежних ЗМІ, на що майже не звертають уваги правоохоронні органи. А головний редактор одеської газети «Юг» Володимир Курінний на конкретних прикладах проілюстрував, до якого широкого арсеналу засобів тиску на незалежні видання і журналістів вдається влада, щоб зробити їх покірними. Це і ненадання потрібної інформації, і «відлучення» від різних офіційних заходів, і фінансовий демпінг — «своїм» виданням одеські власті виділяють мільйонні дотації, а від незалежних навіть рекламодавців відганяють. До цього ж розряду засобів відносяться і рознарядки на передплату, і примусова передплата на «потрібні» видання.
Звичайно ж, чим ближче до виборів, тим більше ситуація ускладнюватиметься, а тиск на засоби масової інформації посилюватиметься. Тому лунали заклики не ждати милостей, а покладатися на самих себе. «Доки ми самі всерйоз не займемось своїми справами, не об’єднаємось і не постоїмо за себе, ситуація не зміниться», — переконаний голова Київської незалежної медіа- профспілки Сергій Гузь. Але об’єднатися і солідаризуватися журналістам в ім’я їх вищого покликання в нинішніх умовах ой як нелегко.
Нелегко, але можливо. І це переконливо довели наші чернівецькі колеги, від імені яких виступав на форумі головний редактор газети «Час» Петро Кобевко. У цій газеті був надрукований фейлетон «Як милися в бані Олександр Миколайович з Володимиром Миколайовичем», в якому йшлося про корупцію одного із чиновників. І в цьому фейлетоні впізнав себе черні-вецький губернатор. Впізнав і включив проти газети всі підвладні йому механізми, в тому числі суд. Губернаторський позов був 49-им в журналістській практиці Петра Кобевка. І для нього він виявився благополучним. Благополучним завдяки міцній журналістській солідарності.
— Тоді, коли нас почали переслідувати за фейлетон, — сказав Петро Кобевко, — всі обласні газети, за винятком газети облдержадміністрації, його передрукували. І виходило, що треба судити всіх, або нікого.
Всі газети стали на захист, коли той же губернатор зробив наїзд на одного із журналістів. А фінал цього протистояння губернатора і журналістів такий: високого посадовця було увільнено і зараз його судять за корупцію.
Отож головний редактор мав всі підстави заявити: якщо ми вважаємо себе четвертою владою, то треба вміти себе захищати. А для цього регіональним журналістам потрібно об’єднуватись, проявляти професійну солідарність. Вдвічі важливо це, коли йдеться про передвиборчу кампанію.
Форум журналістів прийняв резолюцію, в якій містяться конкретні звернення до Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, Верховного Суду та правоохоронних органів, спрямовані на забезпечення незалежності ЗМІ та журналістів й усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод у висвітленні президентської виборчої кампанії, на захист журналістів від насилля, залякувань, на неухильне дотримання конституційного права на свободу слова та інформації. Прийнято також Принципи діяльності засобів масової інформації у передвиборчий період.
Степан САЧУК.