У БІЗНЕСІ ТРЕБА БУТИ ОСОБИСТІСТЮ

Неупереджений погляд на стан підприємництва, долю якого уособлюють 67 тисяч волинян, зайнятих у цій сфері

Про проблеми малого бізнесу написано і сказано стільки, що, здається, нічого й додати до традиційних нарікань на недосконалість податкового законодавства, намагання торпедувати спрощену систему оподаткування, адміністративний тиск, чиновницьке свавілля, відсутність фінансової та ресурсної підтримки... Втім всупереч усім перешкодам, незгодам підприємництво живе, розвивається, бо його основу складають люди непересічні, небезхребетні, які у найскладніших умовах намагаються вистояти.
Лучанка Ніна Ковальчук, директор фірми “Ніке”, голова Асоціації жінок агробізнесу, якось зізналася, що веде щоденник з того часу, як зайнялася власною справою. Для себе, щоб мати змогу вилити на папері наболіле, проаналізувати кожен прожитий день з його перемогами й поразками. За більш як десятиліття ті щоденники стали не просто життєписом, а історією становлення нашого підприємництва.
З РОЗПОВІДІ НІНИ КОВАЛЬЧУК:
— Я за фахом інженер-будівельник, успішно працювала в проектному інституті до початку 90-х років. Підприємницька, ділова жилка була у мені завжди, бо коли для проектантів настали трудні часи, не було замовлень, я й тоді крутилася, щось організовувала, створювала, комусь допомагала. На жаль, ініціативність моя завжди тривожила спокій керівництва, і я, врешті-решт, наважилася започаткувати свою справу. У 1991 році, познайомившись на одній з виставок-ярмарків з представниками чеської фірми, загітувала їх створити спільне підприємство, либонь, одне з перших на Волині.
Чого вартувала у ті часи реєстрація СП, скільки сил, здоров’я й енергії коштувала, можна здогадатись. Ця тема залишалася актуальною для тисяч послідовників підприємців-першопрохідців впродовж доброго десятка років. На усіх нарадах з високих трибун звучало: “Наше завдання — усунення перешкод у розвитку малого бізнесу, у започаткуванні підприємницької діяльності”. На ділі ж усе залежало від волі чиновника. І хоч з минулого року у Володимирі-Волинському, Нововолинську, а з березня нинішнього — і в Луцьку організовано спрощений порядок реєстрації підприємців в одному приміщенні, вирішується це питання і в інших містах (тепер можна зареєструватися за п’ять днів, а в разі нагальної потреби — і за добу),— чиновницький тиск не слабне. Далі підприємець мусить отримати дозвіл на діяльність від багатьох різних служб, заручитись підтримкою, адже при нинішньому недосконалому законодавстві спірних, неоднозначно трактованих і просто безглуздих вимог — хоч відбавляй.
З РОЗПОВІДІ НІНИ КОВАЛЬЧУК:
— Мої чеські партнери, пам’ятаю, відразу після підписання угоди взялися за роботу. Не повірите, за кілька днів пригнали до Луцька автомобіль-фуру килимів, при цьому водій пройшов усі митні пости, ніде не відмітившись. Розвантажила я товар, опечатала склад. А тоді вже довелося галопом освоювати науку, що таке розмитнення, що таке дозвіл на зовнішньоекономічну діяльність, за яким довелося їхати аж в міністерство. Словом, можете не повірити, але за тиждень я зібрала повний портфель необхідних паперів і таки врятувала товар від конфіскації.
Тоді в Україні була пора тотального дефіциту. Справи пішли блискуче. Поки не трапився обвал долара... І все ж видряпалась, організувавши нове спільне підприємство. Кризових моментів було багато, але я ніколи не забувала про порядність. До речі, колишні чеські партнери досі підтримують зі мною дружні стосунки, вітають з святами. Згодом спробувала зайнятись виробництвом, вклала кошти у Шацький і Любомльський льонозаводи...
Як не важко жінкам у бізнесі — представниці прекрасної половини демонструють тут не меншу наполегливість і характер, ніж чоловіки. У середині 90-х років багато хто намагався перейти від торгівлі до виробництва. На жаль, не маючи належної підтримки з боку держави, місцевої влади, далеко не всім вдалось реалізувати свої плани. Сьогодні підприємствами малого бізнесу виробляється лише 5,5 відсотка загальнообласних обсягів продукції (робіт, послуг). В обробній та добувній промисловості працює понад 15 відсотків малих підприємств, у будівництві — понад 8, на транспорті — 6 відсотків. А загалом з більш як п’яти тисяч суб’єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб, які зареєстровані в області,— майже тисяча не працює. Хто — через брак фінансів, хто — через бюрократичну тяганину, треті уже встигли збанкрутувати. Декларуючи захист інтересів тих, хто пов’язав своє життя з бізнесом, суспільство на ділі не доросло до розуміння важливості підприємництва як основи становлення середнього класу, рушія розвитку ринкових перетворень.
З РОЗПОВІДІ НІНИ КОВАЛЬЧУК:
— Моє рішення працювати у галузі відродження льонарства на Волині, здавалося, було обгрунтованим, зваженим. Буваючи за кордоном, придивлялася, як там налагоджено виробництво і переробку льону, спілкувалася з фахівцями. Думалося, що здоровий глузд переможе, вдасться на Волині врятувати льонарську галузь. Протистояти розкраданню, руйнуванню, нищенню виявилось не під силу. Льонозаводи у Шацьку й Любомлі, моя боротьба за які коштувала стільки сил, здоров’я, коштів — “світять хребтами”. За власні гроші купувала насіння льону, засоби захисту, роздавала господарствам — тільки вирощуйте цю культуру — не підтримали. В Голландії знайшла інвестора — ніхто в державі не проявив зацікавленості. Стукала в усі двері і в області, і в столиці, зверталася до Президента, до Верховної Ради — реальної допомоги не одержала.
Час, звичайно, розсудить. Але уже й сьогодні кожному зрозуміло, якої втрати завдано господарству області. І коли я бачу цінники на виробах з льону, які через дорожнечу нашим людям недоступні, прикро до сліз. Зараз мій бізнес пов’язаний із засобами захисту рослин, мінеральними добривами. Працюю, витримую конкуренцію, не здаюсь.
Наведена історія у великій мірі типова. Сьогодні суб’єкти підприємництва, які за визначенням є малими, нерідко мають всі шанси перерости у великий бізнес. Але, крім ділової ініціативи, необхідні ще й сприятлива податкова та регуляторна політика, послідовна інноваційна та інвестиційна підтримка, мудрий державний підхід. В області маємо Регіональну програму розвитку малого підприємництва на 2003—2004 роки, на підтримку програмних заходів передбачено понад 700 тисяч гривень. Зрозуміло, такі кошти погоди не зроблять. Залучення іноземних інвестицій, коштів міжнародних фінансових організацій — це напрям, який слід якнайактивніше розвивати.
А головне — підприємці мусять відчути себе силою, з якою держава рахується. Ті громадські організації, що виникли в середовищі малого бізнесу, часто діють розрізнено. І хоч в області створено координаційну раду для налагодження тіснішої співпраці між органами виконавчої влади та громадськими об’єднаннями підприємців, нерідко виникають і спірні, неузгоджені ситуації. Кроком вперед у впровадженні гласності, публічності при розробці нормативних актів, що стосуються підприємництва, є “Програма регуляторної реформи”, яка працює в області в рамках проекту “Бізпро”. Це вселяє надію у те, що клас підприємців у нашому суспільстві міцнітиме.
З РОЗПОВІДІ НІНИ КОВАЛЬЧУК:
— Я виросла в сім’ї священика, а тому віра у справедливість міцно живе в моїй душі. Залишаюся оптимістом. Треба працювати, боротися, йти вперед. У бізнесі треба бути особистістю.
Галина СВІТЛІКОВСЬКА.