У Луцькому педагогічному коледжі вирішили не зупинятися на підготовці молодших спеціалістів, маючи перший рівень акредитації вузу, а йти далі — готувати фахівців з вищою базовою освітою, тобто бакалаврів, а також спеціалістів...
На корпусі Луцького педагогічного училища віднедавна з’явилася вивіска: “Луцький педагогічний коледж”. Що змінилося у цьому навчальному закладі, які у нього перспективи? Про це розмова нашого кореспондента із заступником директора коледжу з навчально-виховної роботи кандидатом педагогічних наук Петром Микитовичем БойЧуком.
— Петре Микитовичу, що стоїть за новою назвою вашого навчального закладу? — Найперш хотів би повернутися в минуле. У 1939 році для підготовки педагогічних кадрів була відкрита у Луцьку педагогічна школа, яка у 1944 році реорганізована в педагогічне училище. Тоді тут навчалося лише 150 юнаків і дівчат, а нині —понад тисячу. Педагогічний колектив, очолюваний директором училища Анатолієм Гуловським, багато робив і робить для того, щоб наш навчальний заклад був привабливим у регіоні, викликав інтерес серед юнаків і дівчат Волині. Тому-то почали готувати спеціалістів, конкурентоспроможних на ринку праці. Наприклад, студенти, що навчаються на спеціальності “Початкове навчання”, мають змогу здобути додатково кваліфікацію вчителя іноземних мов, вчителя інформатики, оператора комп’ютерних систем, керівника хореографічного колективу, організатора учнівських об’єднань, менеджера освіти та інше. А студенти відділення “Музичне виховання” отримують додаткову професію організатора учнівських об’єднань. — Ви назвали професії, які сьогодні вкрай необхідні сучасній школі. Коли у початкових класах була введена іноземна мова, то майже повсюдно говорили керівники шкіл, що у величезній мірі їх виручають випускники саме педагогічних училищ — Луцького і Володимир-Волинського. — Нам приємно те, що випускники училища знаходять роботу, їх із задоволенням беруть у школи. Бо маючи ще й додаткові спеціальності, вони можуть працювати не лише у початковій ланці освіти, а й взагалі у школі, зокрема, викладаючи ту ж іноземну мову, інформатику, займаючись позашкільною роботою, до якої готуються ще в училищі. — Знаю, що популярною була серед ваших вступників професія вихователів дошкільних закладів. А потім дитячі садочки почали масово закриватися і потреба у цих спеціалістах набагато зменшилася. Нині дитячі садочки поступово відновлюють свою роботу. Цікаво, як на це зреагували в училищі? — Справді, був час, що набирали на відділ “Дошкільне виховання” по чотири групи. Коли ж дитсадків в області значно поменшало, набір скоротили до мінімуму. Але, на нашу радість, останнім часом ситуація змінилася на краще і вже цього року набрали на навчання 35 чоловік. Бажаючих отримати цю спеціальність є достатньо. — З усього видно, що педагогічне училище поступово готувалося до нового статусу. Адже це не лише зміна вивіски, а й, гадаю, чималі зміни у навчальному процесі, самому існуванні закладу? — Безперечно. Вирішили не зупинятися на підготовці молодших спеціалістів, маючи перший рівень акредитації вузу, а йти далі — готувати у нашому навчальному закладі фахівців з вищою базовою освітою, тобто бакалаврів. Кращі з кращих, 60 чоловік, які здобули фах на відділі “Початкового навчання”, провчившись у нас ще рік і 10 місяців, отримають дипломи бакалаврів. А ще через рік навчання вже матимуть диплом спеціаліста. Таким чином, до нас приходять випускники дев’ятих класів загальноосвітніх шкіл і за роки навчання у коледжі можуть здобути три дипломи — молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста. Найперш, звичайно, готуючись до переходу на новий рівень навчального закладу, думали про кадри. Сьогодні у нас працюють доктор педагогічних наук, вісім кандидатів наук, десятки викладачів-методистів, 95 викладачів вищої категорії, маємо своїх аспірантів. Приємно те, що у цьому і наступному роках на захист кандидатських дисертацій виходить четверо наших науковців. — Петре Микитовичу, певно, коли перед обласною владою ставили питання про відкриття коледжу на базі педучилища, мали в запасі, окрім вирішення кадрових питань, ще й інші, так би мовити, козирі? — Справді, нам було з чим іти в облдержадміністрацію, обласну раду. Маємо нині навіть більше нормативної площі на одного студента, ніж це записано у відповідних документах. Окрім того, наші вихованці не тільки користуються трьома комп’ютерними класами під час занять з інформатики, а й взагалі навчальний процес комп’ютеризований. Створені необхідні умови для занять спортом — маємо три спортзали і легкоатлетичний критий манеж, є актовий зал, гуртожиток на 500 місць. Власне, багато чого з того, що сьогодні необхідно мати сучасному вузу і його студенту. Зрозуміло, це не означає, що всі проблеми вирішено. Зокрема, мене, як заступника директора з навчально-виховної роботи, не може задовольнити наша бібліотека, хоч там і є понад 40 тисяч книг. Цього на сьогоднішній день явно замало. Є й інші проблеми, над вирішенням яких наполегливо працюємо нині. Наприкінці липня нинішнього року першим заступником голови облдержадміністрації Володимиром Панчишиним було підписано розпорядження про реорганізацію нашого педучилища в коледж. Згодом це розпорядження було затверджене сесією обласної ради. — Тож для ваших вихованців нинішній рік стане особливо пам’ятним. — Це, звичайно, і студентів втішає, і нас. Поділюся з вами нашими мріями. У майбутньому, якщо все буде йти, як задумали, успішно пройдемо належні рівні акредитації, можливо, на базі нинішнього коледжу буде у Луцьку педагогічний інститут. Адже вже сьогодні не вистачає у школах вчителів з окремих предметів. Це добре, що повсюдно відкрилися університети, академії, але вчительська професія потрібна буде завжди і скрізь. Зрозуміло — це справа майбутнього. Ми його не підганяємо, але й не будемо відкладати на довгі роки. Бесіду вела Анастасія ФІЛАТЕНКО.
