Василя Ілліча сусіди називають просто Іллічем. Усе життя він мріяв про власну дачу з парником, де б міг вирощувати небачених сортів томати. Слова «помідори» Ілліч чомусь категорично не визнавав...
Василя Ілліча сусіди називають просто Іллічем. Усе життя він мріяв про власну дачу з парником, де б міг вирощувати небачених сортів томати. Слова «помідори» Ілліч чомусь категорично не визнавав.
І ось нарешті його мрія здійснилася. Своїми руками спорудив чималий парник із спеціальними шибками. Незабаром настав і довгоочікуваний день висаджування розсади. Спостерігаючи за дідовими приготуваннями, улюблений онук Костик знічев’я зауважив: читав, мовляв, в Інтернеті, що для небувалого врожаю треба під кожну рослину покласти шматок сирої риби. Ілліч спочатку начеб пропустив інформацію мимо вух, та через годину осідлав велосипед і привіз із магазину кілограмів десять салаки (не лосося ж у землю закопувати!). Під вечір на грядці виструнчилися рівнесенькі ряди томатів. А вночі Ілліч прокинувся від того, що на його грядці діялося щось страшне: вовтузіння, дике завивання, нявчання, хоч вуха затикай! То на запах ледь протухлої риби з усіх околиць збіглися коти й влаштували на його грядці справжнісіньку рибну ніч! На ранок, глянувши на грядку, Ілліч лиш схопився за голову. Томати того року він таки виростив, але розсаду довелося купувати на базарі, розповів бувальщину наш читач із Каменя-Каширського Володимир Ющик.
