За радянських часів важко було знайти людину, навіть далеку від учительства, котра б не знала імені педагога і письменника Антона Макаренка...
За радянських часів важко було знайти людину, навіть далеку від учительства, котра б не знала імені педагога і письменника Антона Макаренка.
У 1920-ому організував поблизу Полтави колонію для неповнолітніх правопорушників. З кінця 1927 року керував комуною ім. Ф. Дзержинського у передмісті Харкова. Набутий досвід виклав у «Педагогічній поемі», «Книзі для батьків» та інших творах. Проте в останні десятиліття про нього почали забувати, а дослідники його біографії несподівано виявили в ній чимало «білих плям», про які раніше у літературі не згадувалося. А ще — чутки про дружні візити у Кремль, про відмову від усього українського, про рідного брата в Литві, про якого не згадував жоден радянський біограф. А що ж насправді? У цьому спробували розібратися вчителі та учні, учасники педагогічних читань, присвячених 130-річчю від дня народження Антона Семеновича, які відбулися в Луцькій гімназії № 14. Були дискусії, обмін інформацією, а на завершення всі разом переглянули уривок із документального фільму про особисте життя видатного педагога, — повідомила учениця гімназії Юлія Невмержицька.
