Пульс дня 22.03.2023, 16:42

«Він добряк був...»: на Волині навколішки прощалися із полеглим Захисником (Фото)

У Луцьку в останню путь провели лучанина, загиблого воїна Валерія Нидзу

Відспівування військовослужбовця відбулося у середу, 22 березня, у Кафедральному соборі Святої Трійці.

Лучанин Нидза Валерій Володимирович народився 18 лютого 1971 року. Був призваний на військову службу по мобілізації 5 вересня 2022 року та зарахований до списків особового складу військової частини на посаду стрільця, передає Район.Луцьк.

Солдат Валерій Нидза загинув 18 березня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Богданівка Донецької області, захищаючи територіальну цілісність та незалежність України.

Прощання почалося об 11:00. Чимало людей зібралися як в залі Собору, так і у дворі, і за його воротами. До труни принесли багато квітів.

Букет з хризантем синього і жовтого кольору нагадує прапор України.

Панахиду править отець Миколай. Розпочинає промову цитатою з відомої української пісні: «Весна іде, красу несе, а в тій красі радіє все».

Перехожі на Театральному Майдані ставали на коліна, віддаючи останню шану загиблому.

«Нажаль, в Україні цієї весни замість співу птахів чуємо повітряну тривогу. Замість запаху весняних квітів – запах пороху. Тому що в країні – війна. Війна – це не тільки біль, війна – це смерть. Сьогодні, і вчора, і вже більше року від повномасштабного вторгнення ми є свідками того, як наші сини і доньки ідуть захищати Україну. Тому що вони люблять свою країну. Ми всі любимо нашу Україну, наші свята, наші традиції, в свій день народження ставимо свічку за своє здоров'я. Ось сьогодні ми бачимо родину в чорному, що прощається зі своїм героєм. Стоїть мати: немічна, але стоїть біля труни. Їй кажуть: «Присядьте» – але ні, вона не відходить. Адже це її дитина, яку вона носила під серцем. Зараз матір молиться за упокій його душі. Вона віддала все – все, що вона має, щоб син повернувся. Але сьогодні ми всі прощаємося з Валерієм. Вічна пам'ять тобі воїну, сину, чоловіче, брату. Ми зробимо все, щоб наша земля була вільною. Тільки перемога повинна бути для кожного з нас», – говорить в своїй промові Отець Миколай.

Знайомий подружжя Валерія і Тетяни Нидзів згадує про загиблого з теплом і сумом:

«Він добряк був по своїй природі. Наскільки він привітний був, ввічливий. Такі очі відкриті в нього, погляд був не лукавий. Щирий хлопець. І жінка його дуже хороша людина, в них вся сім’я – приємні, усміхнені і світлі», – ділиться Василь.

«Я його пам'ятаю, ми наче зовсім нещодавно бачились. У його сина Ярика тільки минулого року був випускний. Здавалося б, ще жити й жити, сину допомагати. Дуже шкода, що Валерій загинув. Знаю, що Валерія призвали півроку тому, він спочатку був в ковельській теробороні. А тепер вже його нема», – не приховує журби пан Василь.

Після завершення панахиди труну з тілом Валерія в супроводі скорботної процесії пронесли Театральним майданом.

Перехожі на Театральному Майдані ставали на коліна, віддаючи останню шану загиблому.

Оркестр виконав Державний Гімн. Поховали Валерія Нидзу на міському кладовищі у селі Гаразджа.