Надсилаю фото дуба, який росте в моєму рідному селі Городище Ковельського району. У нас на Волині, мабуть, нікого не здивуєш віковими дубами-велетнями, але, як на мій погляд, цей дуб має цікаву історію...
Надсилаю фото дуба, який росте в моєму рідному селі Городище Ковельського району. У нас на Волині, мабуть, нікого не здивуєш віковими дубами-велетнями, але, як на мій погляд, цей дуб має цікаву історію. У 50-их роках минулого століття дід Тит (Никитюк Тит Якович, рідний брат мого діда) надумав самотужки викорчувати дуба, якому було декілька віків, і щоб його обійняти, треба було три дорослих чоловіка. На той час під дубом було поле. Дід Тит пилкою обрізав на дубові все гілля, обкопав його глибоким ровом і обрубав коріння, яке сягало до півметра в діаметрі. Двобій діда з дубом тривав не один рік. У 1959 році дід Тит відійшов у Вічність, так і не закінчивши розпочату справу, а старий дуб, перемігши смерть, почав оживати. Йшли роки, відростало молоде гілля, зарубцьовувались рани, уже і сину діда Тита Євгену, який живе на обійсті свого батька, зозуля накувала 75 літ, виросли онуки. Тільки один Бог знає, скільки ще патріарх лісів буде спостерігати за життям на землі, як одне покоління змінює інше. І тільки вузлуваті нарости на місці колишніх ран і назва “Титів дуб” нагадують про часи піввікової давнини. З повагою до вас — Никитюк Володимир Васильович.
