Сьогодні на Горохівщині бажають миру і всіх гараздів молодому лікарю-травматологові

Далеко за межами нашого краю відомо, що в горохівській травматології, як у славного професійного роду, хорошим лікарям немає переводу. Колеги найперше цінують одні в одних професіоналізм. На одній висоті з досвідом та освіченістю невеликий колектив, очолюваний Анатолієм Шекетою,  дорожить людяністю та порядністю, а сьогодні, за гарною традицією,  працівники травматологічного відділення через газету «Волинь» адресують найгарніші вітання своєму наймолодшому лікареві-колезі.

-Богдан Борисович працює з нами з 2021 року, але знали ми його набагато раніше, - дізнаюся в Анатолія Шекети, бо на своїй журналістській дорозі протяжністю в 24 роки багато хорошого чула про батьків іменинника.   

У Раїси і Бориса Босих усі три сини, як соколи. Найстарший Тарас і середульший Богдан свого часу закінчили Буковинський державний медичний університет. Тарас Борисович нині багатіє авторитетом на посаді завідувача травматологічним відділенням  КП «Володимирське територіальне об’єднання», а наймолодший Степан Босий облюбував собі професію журналіста і йде до своїх професійних вершин, навчаючись на факультеті журналістики у Волинському державному університеті імені Лесі Українки.

У Раїси і Бориса Босих усі три сини, як соколи. Найстарший Тарас і середульший Богдан свого часу закінчили Буковинський державний медичний університет. Тарас Борисович нині багатіє авторитетом на посаді завідувача травматологічним відділенням  КП «Володимирське територіальне об’єднання», а наймолодший Степан Босий облюбував собі професію журналіста і йде до своїх професійних вершин, навчаючись на факультеті журналістики у Волинському державному університеті імені Лесі Українки.

Словом, було в кого вдатися хлопцям наполегливістю, чемністю, інтелігентністю, якщо знати, що Раїса Трохимівна працює вчителькою української мови і літератури в Журавниківській гімназії і найперше навчає своїх учнів  найголовнішій науці - бути хорошими людьми, а  Бориса Степановича вся довколишня округа знає досвідченим фахівцем ветеринарії. Звісно, перші вітання зі знаковою життєвою датою Богдан Борисович, як і годиться, почує від своїх найдорожчих, а відтак поспішить на роботу. 

Довелося бачити на власні очі з операційного столу, як працюють, радяться, рятують горохівські травматологи Анатолій Шекета, Роман Якобчук і Богдан Босий. І якщо вже й судилося було мені зламати ногу, то дякувала Богові, що потрапила до зцілення в золоті руки цієї команди. До слова, цими днями вона поставила на ноги 77-річного горохівчанина Феодосія Андрійовича Роюка.

 Чоловік потрапив у лікарню з важкою травмою – переломом шийки стегна. Прогнози медиків були невтішними, зважаючи ще й на поважний вік пацієнта, однак гору взяли віра лікарів у можливість зробити неможливе,  розуміння важливості  досвіду, зрілості й молодості на одному лікарському посту. І професійне диво таки сталося: пан Феодосій пішов собі додому, не надякуючись працівникам горохівської травматології.

 Отож, шановний Богдане Борисовичу, Ваші колеги бажають Вам успіхів в роботі, яку Ви любите розумом і серцем.

 «Нехай міцним буде Ваше здоров’я, завжди гарним настрій і на всіх життєвих стежинах нехай Вас супроводжує удача. У Вас попереду довга професійна дорога, Ви пройдете її гідно, бо дорожите честю чоловіка,  мудрістю інтелігента, людською вдячністю, почуттям колективізму і дружбою. Зичимо Вам і кохання й хочемо якнайшвидше побажати Вам щастя на Вашому весіллі в переможній Україні! Віримо, що так і буде! Шануймося, бо ми того варті!» - ці щирі слова адресує Вам, ювіляре, колектив працівників травматологічного відділення КП «Горохівська багатопрофільна лікарня».

Леся Влашинець

А в дарунок нехай лине пісня.

 Читайте також: «... А сокровенний день Анна стрічає в рідній Україні».