Валентину Козир, у якої під час ракетного обстрілу Грози загинули чоловік, донька, син та внук, врятувала... Волинь

5 жовтня 2023 року росія забрала життя щонайменше 52 людей під час поминального обіду в селі Гроза Куп’янського району на Харківщині. 

Ця трагедія відгукнулася невимовним болем і на нашій Волині. Про це ми дізналися із репортажу журналістів «Української правди».

« ... До лампадок на пісочниці, зробленій із покришки від трактора, несуть квіти.

Одна з жінок у чорній хустці – Валентина Козир. Вона примчала з сестрою Ольгою з Волині, щойно дізналася про обстріл. 

Росіяни вбили чоловіка Валентини Анатолія, доньку Ольгу, сина Ігора та восьмирічного онука Ваню. Невістка Оксана у важкому стані в реанімації.

Андрій Козир, якого поминали 5 жовтня, та його сім'я – родичі Валентини по лінії її чоловіка.

Після окупації в 2022 році жінка поїхала з Грози на Волинь до сестри. Вмовити доньку Ольгу не змогла.

– Просила її: кинь будинок! Нічого не треба, аби живі всі були. Вона в мене патріотична, як і син, але вперта, вся в батька. Сказала, що залишиться. Тут свої, знаєте, могли мародьоріть.

Я взяла старшого внучка Владіка (14 років. – УП), і ми поїхали. Зараз він на Волині. З собою його зараз не взяла, щоб він всього цього не бачив, – каже пенсіонерка. 

Доньку та чоловіка Валентина Анатоліївна розпізнала одразу.

– Не впізнала сина та молодшого онука (восьмирічного Ваню. – УП), – каже вже без сліз жінка. – Вчора здала ДНК. Там у морзі дитинка лежить. Не знаєм, чи наша.

– Нащо росіяни це роблять? – дивиться «крізь» репортера УП пані Валентина. – Не знаю, що їм сказати. Що я тільки вже про них не казала.

– Як я тільки дізналась (про трагедію. – УП), одразу сказала: «Валя, то свої здають!», – додає її сестра Ольга. – За гроші хтось зробив. Вони (росіяни – УП) знали. Знали! 

Навіть у нас на Волині є такі, що живуть, але не дихають Україною», – йдеться у репотражі «Дитинка у морзі лежить. Не знаєм, чи наша». Як село Гроза переживає масове вбивство та готується до поховання жертв росіян».

Читайте також: «Волинський фермер, який встановив у селі пам’ятник Богуну, воював в Афгані, а тепер допомагає бити путіна!».