Курси НБУ $ 38.48 € 41.54
Волинянка покинула росію і тепер знімає кліпи для українців

Юлія Літинська.

Фото Газета Полісся.

Волинянка покинула росію і тепер знімає кліпи для українців

Камінь-каширка Юлія Літинська, яка розпочала режисерську кар’єру в росії, після повномасштабного вторгнення залишила країну-агресорку і вже майже рік створює контент для українського та європейського глядача

Працює над продакшн проєктами в Грузії, Іспанії, Дубаї. Свій перший кліп в Україні зняла для гурту Циферблат на пісню «Диско-Фанко», пише газета «Полісся». А зараз створює відео до пісень Альона Альона та Маші Кондратенко.

У російській школі соромилася зізнатися, що є українкою

Юлія повернулася на батьківщину, бо не уявляла свого життя «за поребриком».

Дівчина разом з батьками поїхала на росію ще у 2003 році. У тій країні сім’я намагалася влаштувати своє життя, але зіткнулася з багатьма труднощами. Юлі тоді виповнилося лише 7 років, тож там і школу закінчувала, і здобувала фах.

«Спочатку було сутужно з грошима. Ми довго жили в чужих людей. Постійно робили реєстрації, талончики про в’їзд-виїзд, сплачували за це кошти. І коли вже батьки подалися на програму переселення, я не поспішала ставати громадянкою росії. Якось з’їздила додому в Україну і подумала, а чого я маю робити собі російський паспорт? Мені не дуже подобається росія, її культура, вважаю себе українкою, відчуваю, що мій дім — на Волині», — розповідає Юлія.

Вона зробила українську ID-картку. З цим українським паспортом дівчина закінчила в Санкт-Петербурзі школу, потім інститут кіно і телебачення та почала працювати. Каже, що в школі вона не зізнавалася, що з України, бо боялася жорстоких дитячих жартів про газ, сало і т.п. Але в інституті друзі знали її саме як українку.

 

 «Одного разу на день народження мені подарували український прапор та футболку із синьо-жовтим серцем, на святкуванні співали багато українських пісень. Це був 2017 рік. Ще деякий час я могла одягати той презент, але потім це було неможливим. У російському суспільстві є чимало і давно різних обмежень. Вони постійно ставали все жорсткішими. Думаю, великою мірою тому, що росія починала війну за війною. Але коли ти там живеш, про це знаєш не дуже багато. Коли цікавишся і додатково десь черпаєш інформацію, як робила я, маєш уявлення про те, що насправді відбувається. І я розуміла, що ситуація не перестане погіршуватися», — зауважує наша співрозмовниця.

Тому, коли росія розпочала повномасштабну війну проти України, Юля Літинська таки залишила територію країни-агресорки.

Опинилася перед вибором: гроші чи свобода

«Ми напали на твою країну», — з такими словами 24 лютого Юлію розбудила її подруга. Це були неприємні відчуття для обох дівчат. Маючи російський паспорт, товаришка вже на третій день виїхала з країни-нападниці. Юля також задумалася про виїзд, але розуміла, що їй зробити це буде непросто – вона не мала російського паспорта, а в українського на той момент вийшов термін дії.

«Я вирішила завершити процедуру оформлення «віду на житєльство», яку розпочала, бо без хоча б якогось документа неможливо було виїхати. За цей час трохи накопичила коштів, стало з’являтися більше пропозицій щодо проєктів.  І, перебуваючи «на хвилі», коли вони почали  до мене приходити самі, я опинилася перед вибором: залишитися там затребуваною режисеркою та заробляти немалі гроші, чи все ж виїхати і відчувати себе вільною людиною. Якось сіла і подумала, що насправді не можу уявити подальше життя в росії. По-перше, вже давно хотіла приїхати додому – на Волинь.  По-друге, ну будуть у мене великі гонорари, ну куплю квартиру. Але що я буду з цим робити, коли тут доведеться знімати лише те, що скаже уряд, держава, коли не зможу висловити своєї думки, розповісти про свою сім’ю, про свою країну? Тож вибір був достатньо однозначним», — каже Юлія.

У грудні 2022 року вона нарешті вирушила додому.

Шлях додому тривав два місяці

Зібравши речі, з валізою в руках Юлії спочатку довелося пішки перетнути кордон з Білоруссю. Їй вдалося переконати прикордонників, що прямує до мінська щось купувати, бо, мовляв, у росії з магазинами халепа.

Потім вона знайшла перевізника, який доставив би її у Латвію. На той час цей кордон був найлагідніший і вона могла сподіватися, що зможе його перетнути, хоч і не мала необхідних документів. На щастя, все вдалося.

З Латвії дівчина дісталася в Польщу. А в Польщі змогла оновити паспорт громадянина України та оформити паспорт для виїзду за кордон. Тоді подруга допомогла Юлі потрапити до Грузії, а звідти вони приїхали в Україну – до бабусь і дідуся в Камінь-Каширський.

«Цей шлях тривав більше двох місяців. Переїзд коштував недешево, тож одразу задумалася, як свої режисерські та продюсерські вміння зможу застосувати за межами росії», —  розповідає дівчина.

Юлія Літинська.
 

 Розпочала режисерську кар’єру в Україні

Спочатку Юлії було непросто знайти проєкти для роботи.

«Незважаючи на те, що я видалила всі свої роботи, які створювала на росії багато років,  українські артисти не наважувалися довіритися. Я ставилася до цього з розумінням і повагою, бо історія мого шляху надто складна для швидкої довіри. Спершу мені надали можливість зняти кліп для гурту Циферблат. Я зробила це віддалено. У результаті отримала класний фідбек і була задоволена та вдячна. Після цього довіра таки з’явилася. З’явилися і нові знайомства. Багатьом потрібно було донести, що повертатися в росію я не збираюся і тим паче працювати на неї. Зараз я приїхала з Грузії і трохи познімала в Україні. От вийшло муд-відео (mood video) на пісню «Не стій під вікном», яку виконує ROXOLANA та кліп для  Альони Альони на пісню «В темноті». Невдовзі мають вийти в світ також два кліпи, які зняла для Маші Кондратенко», — ділиться напрацюваннями Юлія.

У своїй роботі Літинська тепер орієнтується на Європу. Попереду у неї вже багато чого заплановано. Каже, буде непросто, але це ж улюблена робота, мрія її життя, справа, якою вона займається ще зі школи. Щоправда тоді це були звичайні театральні постановки, а зараз — серйозні проєкти.

«Режисер — це професія, в якій потрібно багато чого вміти і могти ці вміння використовувати. Бажано і гарно малювати, і розбиратися в музиці, в мистецтві, драматургії, і розумітися в технічних моментах: в камерах, світлі…  Часом доводиться багато чого робити самостійно. Це важко. Та все тільки в задоволення», — каже відверто молода кліпмейкерка.

Зараз вона має намір використовувати у своїх роботах знання культури рідного краю. Впевнена, цій тематиці варто приділити особливу увагу, бо зазвичай вона представляється глядачам поверхнево. Зі своїми ідеями готова до експериментів.

Тетяна ПРИХОДЬКО.

Telegram Channel