ГРИБНИЙ ЛІКБЕЗ: вовнянка чи рижик?

Наші лісові стежки перетнулися. Кремезний дід Петро вийшов назустріч із жовто-зеленого березняку в урочищі Кам’янка.

Привітався, поставив кошик на осінню землю. Він був до половини наповнений вовнянками. «Подивись, Павле, скільки назбирав рижиків»,— мовив упевнено. Я зиркнув на молоденькі грибочки з пухнастими волокнистими краями шапинок. Показав дідусеві свого рижика. Справжнього, з зеленими тріщинами від проміння осіннього сонця. Вовнянка ж має чепурну рожеву шапинку з червоними зонами коловидних смуг. Краї загнуті донизу. Пухнасті, серпанково-шерстисті, нагадують вовну.
Літній грибник знітився від такого «одкровення». Я запропонував не викидати скарбів «тихого полювання». Вовнянки дуже смачні й високоякісні гриби. Цукру вони містять більше, ніж білі гриби. Їдять їх тільки солоними. Перед засолкою слід вимочити протягом 3—4 діб, міняючи воду. Тоді добре промити і засолити зі спеціями. Особливо смачні молоді вовнянки, до 4 сантиметрів у діаметрі.
Правильно засолені можна їсти вже через тиждень. Їх не виварюють перед засолом, бо втрачаються смакові якості. Взимку — делікатесна смажанка для грибних гурманів.
Це розповів нам грибник із великим стажем Павло Шесталюк із с. Хворостів Любомльського району.