В одній із луцьких аптек довелося стати свідком і навіть учасником такої розмови. Відвідувачка попросила відпустити щось заспокійливе для внука...
В одній із луцьких аптек довелося стати свідком і навіть учасником такої розмови. Відвідувачка попросила відпустити щось заспокійливе для внука.
Аптекарка, як і годиться, спитала, що його турбує, щоб конкретніше визначитися з ліками. Середніх років бабуся відповіла: «Хлопець погано спить. Постійно скаржиться, що йому сняться якісь жахи, наче його доганяють і хочуть вбити...» Я стояв поруч і не втримався з догадкою, що, можливо, він багато дивиться різних «страшилок» і це вони непокоять вночі. «Авжеж, — відповіла співрозмовниця, — від телевізора і комп’ютера дитину не можна відігнати». Хотів ще щось сказати про відповідальність батьків, але тут же подумав, що й мої внуки, як і більшість сучасних дітей, також виховуються переважно біля телевізора і комп’ютера. Навіть менша, якій лише два з половиною рочки, самостійно вмикає мультики, причому запускає відразу три апарати – телевізор, програвач дисків і підсилювач із колонками. Соціологічні опитування серед батьків наводять на невтішні роздуми. Виявляється, що 14% наших дітей взагалі ніколи не займалися спортом (окрім уроків фізкультури, від яких батьки теж часто просять їх звільнити), 34% не відвідують жодних гуртків. Одночасно 55% батьків відповіли, що їхні діти вільний час переважно віддають перегляду ТБ, а кожен третій підліток – комп’ютерним іграм. За свідченням респондентів, приблизно третина тих, хто грає на комп’ютері, надає перевагу «стрілялкам», від яких потім шукаємо порятунку в аптеках, поділився своєю тривогою наш постійний читач Микола Іванюк.
