Гоніння гадюк: старовинний український обряд долучили до Національного переліку культурної спадщини

Обряд «Гоніння гадюк» тепер має своє місце у Національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Про це йдеться в Наказі Міністерства № 650, пише ТСН.  

Старовинний обряд «Гоніння гадюк» дотепер популярний в селі Іскра Великоновосілківського району Донецької області та Нижньодуванській громаді Сватівського району Луганської області. Знання та вміння передаються від покоління до покоління через спільне проведення дійства.

Що відомо про обряд «Гоніння гадюк»

Обряд присвячено початку Великого Посту.

«Адже піст – це час покаяння в усіх поганих вчинках. Хоча обряд, скоріш за все, походить з дохристиянських вірувань, aле з прийняттям християнства він набув нових рис», – кажуть фахівці.

Учасники обряду виключно чоловіки. Вони повинні очистити оселю від злих духів, злиднів, лиха, всіляких хвороб та напастей, які називають «гадюками» і «гадами». «Адже у народних уявленнях гади мали тільки негативне сприйняття. Це можна побачити в народних казках, прикметах та прислів’ях», – розповідають знавці.

У кожній хаті господині чекають на «полазників» – тих, хто ходить від двору до двору. Жінки готують смаколики для гостей-полазників.

 

Жінка в чужу хату – до лиха: що відомо про повір’я Великого Посту

У селі перший день Великого Посту іменують «жилавим понеділком». Тоді жінкам категорично заборонено ходити по сусідах. Існує повір’я, що в цей день жінка, коли зайде до чужої оселі, приносить в хату лихо, нещастя.

Поблизу будинку хлопці вигукують господарів, вітають їх із початком Великого Посту і пропонують «прогнати гадюк» з хати та подвір’я. Потім господарі дякують полазникам за проведений ритуал, за те, що не минули їхньої хати, і дають гостинці. Дітям та юнакам горіхи, цукерки, пиріжки, яблука, а дорослим чоловікам підносять чарку.

Завершується дійство за селом в степу спаленням допоміжного «інструментарію» та загальною вечерею з того, чим пригощали господарі. 

Обряд сприяє єдності, спілкуванню в громаді, а також передає знання та цінності від одного покоління до іншого через проведення спільних підготовчих дій, залучення до обряду молоді.