Біля Палацу урочистих подій у напівпорожню маршрутку № 19 сіли дві жінки й літній чоловік. Жінки одразу розплатилися, а чоловік довго вмощувався на сидінні, доки водій не нагадав йому про плату...
Біля Палацу урочистих подій у напівпорожню маршрутку № 19 сіли дві жінки й літній чоловік. Жінки одразу розплатилися, а чоловік довго вмощувався на сидінні, доки водій не нагадав йому про плату. – У мене посвідчення, я інвалід другої групи по зору,— відповів пасажир, і на вимогу водія передав посвідчення. – Воно недійсне, я його у вас вилучаю,— сказав водій,—який за віком годився у сини власникові посвідчення,— а ви виходьте з маршрутки. Позвикали їздити надурняк. – Як то ви вилучаєте посвідчення, мені його у собезі дали,— обурився пасажир, а далі попросив: — Підвезіть, мені дуже терміново треба! Тут втрутилися пасажири й загукали, що водій маршрутки не має права вилучати посвідчення. Під “тиском” громадськості водій посвідчення повернув, але й пасажира висадив. Не будемо стверджувати, чи справді посвідчення “недійсне”, оскільки зблизька його не бачили. Та й без посвідчення було видно, що чоловік, котрий сів у напівпорожню маршрутку (89-53 ВНО) був пенсійного віку і не найліпшого здоров’я. І, мабуть, не впав би водій у великий гріх, якби безкоштовно підвіз літню людину, тим паче напередодні Міжнародного дня інваліда.
