СІЛЬСЬКИЙ ГОСПОДАР – ДЛЯ ДЕРЖАВИ ПАСИНОК?

Вдруге цього року учасники прес-клубу обговорювали тему кредитування сільгоспвиробників. І не дивно: в умовах зернового дефіциту, коли хліб, а відтак — і життя дорожчає, погляд повертається до села. Чи змогли селяни цього року вчасно посіяти озимину? Як виходять зі скрути після минулорічного цінового здирництва? Чи задовольняє сільгоспвиробників теперішня кредитна політика? На ці та інші запитання журналісти шукали відповідь разом із заступником начальника обласного управління сільського господарства Петром Ковальчуком, головою Асоціації фермерів Волині Богданом Прусом, начальником головного регіонального управління «ПриватБанку» Миколою Романюком, директором Волинської дирекції АППБ «Аваль» Валерієм Поповим, фермером Олегом Галасуном.
Вів засідання голова прес-клубу — головний редактор газети «Волинь» Степан Сачук.

ОДНІЄЮ РУКОЮ ТОПЛЯТЬ, ДРУГОЮ – РЯТУЮТЬ
Бадьорі звіти про збільшення обсягів кредитування сільгоспвиробників, здешевлення позичок, тимчасову банківську відстрочку для боржників селян мало втішають. Однією рукою топлять, другою — рятують, — так образно визначають люди суть державної політики по відношенню до села, яке потребує не кампаній «на підтримку», а єдиної цілісної стратегії розвитку.
П. Ковальчук: — Як відомо, минулий рік 77 відсотків агроформувань області завершили зі збитками, загальна сума яких становила 46,6 мільйона гривень. І хоч торік зросли обсяги виробництва продукції, її реалізація, але через обвал цін селяни недоотримали майже 42 мільйони гривень. Крім цього, душив аграрників і борг у 190 мільйонів гривень. Словом, минулий рік був важким і несприятливим в усіх відношеннях: і посіяти вчасно не змогли, і посіви на великих площах вимерзли. Щоб пом’якшити такий удар по селу, уряд вжив ряд заходів. Зокрема, на початку нинішнього року селянам було виплачено компенсацію у сумі понад мільйон гривень, а в березні Кабмін прийняв постанову про виділення коштів з резервного фонду для здешевлення кредитів і пересівання втрачених площ зернових. Хоча ці кошти трохи запізнились, але 56 господарств області змогли скористатися допомогою держави, залучили 2,3 мільйона гривень банківських кредитів, змогли пересіяти 21 тисячу гектарів зернових.
— У квітні ви розповідали про можливість пільгового кредитування господарств. Чи багато сільгоспвиробників скористалось дешевими кредитами?
П. Ковальчук: — Вже третій рік діє загальна схема пільгового кредитування сільського господарства, коли кредити для агроформувань здешевлюються за рахунок бюджетних коштів на 10 відсотків. Господарства області залучили на пільгових умовах 36,6 мільйона гривень. Уряд вийшов з клопотанням до Верховної Ради про виділення додаткових коштів для фінансування АПК. Також було прийнято рішення пролонгувати, тобто, за згодою комерційних банків відстрочити термін повернення кредитів до 1 жовтня 2004 року для тих господарств, які не змогли вчасно повернути кредити.
— Як проведено посівну, чи не виникало проблем у селян з кредитами для придбання насіння, пального?
П. Ковальчук: — Цієї осені посіяно на 18 тисяч гектарів більше озимини, ніж торік. Загалом — 186 тисяч гектарів. Держава виділила понад 3 мільйони гривень для сільгоспвиробників області на часткове відшкодування витрат, понесених господарствами на придбання засобів захисту, насіння, мінеральних добрив. Банки виділили господарствам понад 11 мільйонів гривень кредитів для проведення посівної. Ці кредити вигідні для позичальників. З бюджету відшкодовується для них 16 відсотків. Отож, якщо зважити, що процентна ставка 18 відсотків, то кредити для посівної видавалися під 2 відсотки річних.
— Кредитів цього року було виділено більше, але чи кращими є результати господарювання на селі?
П. Ковальчук: — В цілому фінансовий стан більшості агроформувань дещо поліпшився, порівняно з минулим роком, менше очікуємо збитків. Однак за десять місяців цього року виробництво валової сільськогосподарської продукції знизилось, порівняно з минулим роком, на 1,6 відсотка.
ТИМЧАСОВА “АМНІСТІЯ” ДЛЯ БОРЖНИКІВ
Нині в АПК зосереджено 16 відсотків кредитного портфеля банків. Таку малу частку позик зумовлюють і високий ризик кредитування сільського господарства, і відсутність гарантій повернення, оскільки страхування кредитів ще не набуло розвитку, і брак ліквідної застави. І все ж банки сьогодні готові співпрацювати з сільгоспвиробниками. Цей комерційний інтерес — добра ознака, значить є надія, що колись-таки селянин стане вигідним клієнтом.
П. Ковальчук: — Кредитуючи село, банки серйозно ризикують, адже минулого року не всі господарства змогли вчасно розрахуватися. І все ж комерційні банки підтримали селян. Найбільший — 43 відсотки отриманих селянами кредитів — вклад «ПриватБанку», 23,3 відсотка — вклад банку «Аваль», 19 відсотків — «Промінвестбанку», кредитували сільгоспвиробників й інші банки, всього — одинадцять фінансових установ. І все ж цього мало. Сума залучених кредитів у фінансуванні виробничих витрат ледь перевищує 11 відсотків. В нормально розвинутій економіці вона становить близько 70 відсотків.
М. Романюк: — Цього року умови кредитування селян держава зробила відчутно кращими. Якщо кредити видавалися комерційними банками під 18 відсотків річних, з них 10 відсотків компенсувала держава, то з урахуванням інфляції ці позички виходили досить дешевими. Ще вигіднішими були умови пролонгації кредитів, кредитування посівної кампанії. Якщо торік «ПриватБанк» виділив агропромисловому комплексу області 26,7 мільйона гривень кредитів, то цього року — 30 мільйонів. До того ж майже 5 мільйонів гривень пролонговано, тобто, продовжено термін повернення цих кредитів до жовтня наступного року. Як бачимо, ті господарства, які хочуть працювати, мають підтримку і з боку держави, і з боку банків.
В. Попов: — Банк «Аваль» кредитує 121 господарство області. За останній рік на потреби аграрного сектора було виділено до 30 мільйонів гривень кредитів. Сьогодні, коли маємо підвищення ціни на хліб, деякі інші продукти харчування, стан справ у сільському господарстві усіх хвилює. Відомо, що чимало сільгоспвиробників у важкому становищі. Значна частина господарств має заборгованість по кредитах. Зокрема, загальна сума цієї заборгованості у банку «Аваль» становить 11 мільйонів гривень. Однак, проаналізувавши фінансові можливості боржників, ми не відмовились від співпраці з більшістю з них, з тими, хто намагається працювати, піднятись на ноги. Кредити багатьом господарствам було пролонговано. Для 33 було виділено пільгові кредити з відшкодуванням з бюджету 16 відсотків річних.
— Але ж доводиться мати справу і з такими господарствами, які є безнадійними боржниками?
В. Попов: — Так, ще є в області такі горе-керівники, які давно забули, що таке економіка. Наші фахівці виїжджають у господарства, які заборгували найбільше, щоб поспілкуватися з керівниками, з’ясувати, як вони планують далі працювати. Іноді виникає враження, що їх мало турбує доля своїх працівників, своїх господарств. Ми намагаємось з кожним із боржників розробити програму погашення боргів, розраховану на два-три роки з тим, щоб дати їм шанс поліпшити своє становище.
М. Романюк: — Доводиться мати справу і з такими агроформуваннями, які стосунки з банком ведуть через виконавчі служби. Ми мусимо вимагати повернення кредитів, бо це — кошти наших вкладників. Але «ПриватБанк» при цьому діє зважено: жодної голови ВРХ з господарств-боржників на м’ясокомбінати ми не вивезли, ніякого майна за межі області не продали. Вирішували питання про погашення боргів, попередньо порадившись з керівництвом районів. Домовлялися, щоб економічно міцніші господарства забирали худобу, майно тих, хто опинився в боржниках. Цього року і чимало селян, тобто фізичних осіб, купували техніку, худобу тих господарств, які не могли повернути кредити.
— Селянам потрібні довгострокові кредити на придбання техніки. Чи є в області приклади довгострокового кредитування?
П. Ковальчук: — На наступний рік в проекті Державного бюджету планують закласти кошти для довгострокового кредитування сільського господарства, в першу чергу для придбання сільськогосподарської техніки.
М. Романюк: — Про необхідність довгострокового кредитування не раз йшла мова у Верховній Раді. Рішення про відстрочення терміну повернення кредитів на рік — уже крок до довгострокового кредитування.
В. Попов: — Усе залежить від розвитку економіки в державі. Але вже зараз ми виділяємо споживчі кредити на придбання автомобілів на п’ять років, житла — на сім років, техніки для села — на два роки. Гальмує довгострокове кредитування сільгоспвиробників відсутність закону про іпотеку.
ДЕШЕВІ КРЕДИТИ – НЕ ДЛЯ ВСІХ
80 відсотків сільськогосподарської продукції виробляють у нашій області особисті селянські господарства. Орють, сіють, збирають врожай без директив, вказівок і без будь-якої підтримки і допомоги з боку держави. Дешеві кредити для сільських господарів не передбачені, як і компенсації: вимерзло чи вимокло — твій клопіт. На техніку дядькові не стягнутися. Сучасні технології вирощування сільськогосподарських культур йому недоступні. Одна надія — на власні руки. Чому ж сільський господар для держави пасинок?
Б. Прус: — Будуючи кредитну політику, слід виходити із вкладу сільгоспвиробників у виробництво продукції. А зараз склалась така ситуація, що пільгове кредитування передбачене тільки для крупних товаровиробників, на яких на Волині припадає всього 20 відсотків виробництва сільськогосподарської продукції. Хіба це справедливий підхід? Звичайно, комерційні банки пропонують для фізичних осіб споживчі кредити, але процентні ставки при цьому досить високі. А фінансове становище сільського господаря таке, що він сидить без грошей від врожаю до врожаю. Тому, на мою думку, нема підстав втішатися даними про розширення кредитування. Є в області фонд підтримки підприємництва, який міг би допомогти своїми кредитами селянам, які офіційно зареєстровані. Це заохотило б інших «легалізуватись», адже є люди, які обробляють по 10—12 гектарів землі, але не хочуть реєструватись фермерами чи підприємцями. Є і фонд підтримки фермерів, але можливості кредитування у нього обмежені. Без банківських кредитів селянам не обійтися. Тільки ж не кожен має заставу, не кожен відважиться заставити хату. Важливе значення мають і психологічні проблеми, люди не мають досвіду співпраці з банками.
М. Романюк: — Певні зрушення на краще у цій справі помітні. Наприклад, «ПриватБанк» активно розвиває споживче кредитування, причому люди охоче беруть позички на придбання насіння, пального, коней. Якщо у 2001 році ми видали споживчих кредитів на 4 мільйони гривень, то у 2002 році уже 24 мільйони, а за дев’ять місяців цього року — 35 мільйонів гривень. Цього року в Любешові видано споживчих кредитів на суму понад 1 мільйон 100 тисяч гривень. Люди поступово долають психологічні бар’єри і вчаться користуватись кредитами, як це роблять скрізь у світі. Помітна тенденція до зменшення процентних ставок. Так за рік ставка вартості ресурсів зменшилася на 9 відсотків річних.
О. Галасун: — Я — вчорашній одноосібник, сьогодні — фермер. Вважаю, що є кілька шляхів фінансового забезпечення сільгоспвиробників. Треба мати власні кошти, розраховувати на якусь програмну державну підтримку, користуватись кредитами комерційних банків. У нас більшість виробників не мають власних обігових коштів. При нинішній ціновій політиці селянин не завжди може за виручені кошти від продажу врожаю придбати необхідні засоби, щоб навіть вчасно посіяти. Через це торік і вимерзли посіви. Державна фінансова підтримка теж має бути продуманою. Коли я був безробітним, то через Центр зайнятості мені виділили пільговий кредит на два роки для організації власної справи. Я повернув його у визначений термін. Але ніхто не поцікавився, як я розпорядився цим кредитом. На мою думку, такі кредити повинні виділятися системно, на якусь певну програму, наприклад, розвитку садівництва, тепличного господарства, що для нашої області найдоцільніше. Щоб люди звикали користуватись кредитами, треба їх навчати, проводити освітню роботу через ЗМІ.
— Відомо, що у багатьох областях активно розвиваються кредитні спілки. А як у нас вони допомагають селянам?
П. Ковальчук: — На жаль, у селян немає готівки, щоб стати засновниками кредитних спілок. До того ж, люди втратили довіру до всього, що є колективним. Ми пропонували, щоб з бюджету виділили кошти для стартового капіталу при створенні кредитних спілок. Однак, такі кошти не передбачені. Поки що у нашій області кредитні спілки селянам мало чим можуть допомогти, оскільки процентні ставки на кредити там досить високі.
Репортаж із засідання прес-клубу вела Галина СВІТЛІКОВСЬКА.