Лікування варикоцеле. Особливості та причини хвороби

Варикозне розширення вен сім’яного канатика яєчка – це патологічне ускладнення, яке може стати причиною чоловічого безпліддя. Тому лікування варикоцеле має бути своєчасним для убезпечення від серйозних наслідків. Сучасна медицина дозволяє усунути хворобу з доступом через невеликі проколи на черевній стінці. Лапароскопічна операція безпечна та потребує мінімального відновлювального періоду.

Варикоцеле є здебільшого набутою патологією через вплив наступних факторів:

• тривале надмірне напруження м’язів преса;
• порушення роботи травної системи, що призводять до закрепу або метеоризму;
• механічне травмування калитки;
• ураження інфекційними захворюваннями сечостатевої системи;
• ведення нерегулярного статевого життя, що призводить до застою крові.

Варикозне розширення вен сім’яного канатика яєчка може бути результатом механічного або інфекційного ураження статевих органів. Хвороба потребує своєчасного діагностування та початку лікування.

Симптоматичні прояви варикоцеле

На ранній стадії формування варикозне розширення може розвиватись непомітно. З плином часу відтік крові по судинах калитки ускладнюється, що призводить до ряду симптомів. Чоловік жаліється на провисання калитки, вираженні больові відчуття у паховій області. Тупий біль може підсилюватись при ходьбі.

Патологія виражено впливає на статеве життя чоловіка, тому що погіршує потенцію та призводить до передчасного сім’явипорскування. Пацієнт стає дратівливим та втрачає впевненість у собі. Ігнорування хвороби призводить до порушень вироблення сперматозоїдів, що може спровокувати чоловіче безпліддя.

Діагностика та особливості лікування

При візиті до лікаря-уролога діагностувати варикоцеле можна після візуального огляду яєчок, проведення УЗД органів калитки. Для видалення варикозно розширених вен сім’яного канатика найбільш ефективно використовувати лапароскопічний метод. Це щадна малоінвазивна технологія з доступом до судин через невеликі проколи на черевній стінці.

Лапароскопічна операція проходить за наступною процедурою:

1. введення загальної анестезії;
2. виконання декількох проколів для введення троакарів, джерела світла та камери спостереження;
3. кліпування змінених судин;
4. контроль операційного поля, виймання інструментів та накладання швів.

Лапароскопічна техніка лікування є оптимальною, тому що не передбачає травмування тканин та суттєву втрату крові. Після процедури пацієнт всього декілька днів перебуває у стаціонарі та може повернутись до повноцінного життя вже через місяць. На тілі не лишається шрамів, а операція не впливає на можливість зачаття дитини та успішного батьківства.