Намалюю твій голос із вогню, із жарини -
Й обпечуся вустами: «Ну і в чому ж я винна?»
Може, в тому, що літо хміль складає в покоси,
А чи в тому, що стежка задивилася в просинь,
Бо шукає там сонця? Видно, змерзла в чеканні...
Євгенія НАЗАРУК
Намалюю твій голос із вогню, із жарини - Й обпечуся вустами: «Ну і в чому ж я винна?» Може, в тому, що літо хміль складає в покоси, А чи в тому, що стежка задивилася в просинь, Бо шукає там сонця? Видно, змерзла в чеканні... Чи у тому, що осінь нам дісталася рання? Не зігрілися в літі, а весна нас не стріла. Може, просто я долю віднайти не зуміла? Десь ішла стороною, ну а я не гукнула, Під оманливий шепіт на світанні заснула На плечі в некоханого... Гіркне сльозина. Ну скажи, мій коханий, у чому я винна?
