Курси НБУ $ 41.60 € 43.81
Після поранення на милицях поїхав на фронт: волинянин 16 місяців перебуває у російському полоні

Андрій отримав осколкове поранення хребта й ноги, не долікувавшись, вирішив повернутися до свого підрозділу.

Фото: Суспільне Луцьк.

Після поранення на милицях поїхав на фронт: волинянин 16 місяців перебуває у російському полоні

47-річний Андрій Бабак із села Тарасове Луцького району з 12 липня 2023 року перебуває у російському полоні

Щоп'ятниці його дружина із двома синами виходить на акцію підтримки військовополонених, що відбувається біля центрального універмагу Луцька.

Про це йдеться у сюжеті Суспільного.

Зі слів дружини військовополоненого Оксани Бабак, її чоловік Андрій до повномасштабної війни працював будівельником.

«Був простим солдатом-піхотинцем»

У лютому 2023 року йому вручили повістку і вже за два дні він зібрав речі та мобілізувався до 14 ОМБр.

«Він з перших днів війни пішов в тероборону, стояв з хлопцями на блок-постах. У війську був простим солдатом-піхотинцем. Був на Куп’янському напрямку, на Лимані Першому, — розповідає Оксана Бабак.

15 квітня 2023 року Андрій отримав осколкове поранення хребта й ноги, йому робили три операції.

Але, не долікувавшись, військовослужбовець вирішив повернутися до свого підрозділу.

«Йому телефонував командир і сказав, що ситуація дуже складна, що є дуже багато поранених і загиблих побратимів. Він на милицях поїхав захищати. Йому навіть не витягнули осколків з ноги, він не міг нормально ходити», — говорить дружина.

«Йому снилося, що буде на війні та ще в тюрмі»

Дуже болісно таке повернення сина на фронт сприйняла матір Лариса Бабак. 67-річна жінка розповідає, що постійно плаче та молиться за здоров'я сина.

Каже, що Андрій колись розповів їй про свій сон, який дуже запам'ятався матері.

«Він сказав, що він піде в армію, відслужить і ще буде на війні та ще в тюрмі. То так і вийшло. Він не міг нормально ходити та сказав своїм хлопцям, що піде першим на позицію. А коли вони прийшли, то його вже не було, — каже матір Лариса Бабак.

Як розповідає Оксана Бабак, 12 липня 2023 року родині повідомили, що Андрій Бабак зник безвісти. Вона розпочала пошуки чоловіка.

А 5 вересня 2023 року російська сторона подала інформацію, що він перебуває у них в полоні.

«Одного дня мені прийшло повідомлення від незнайомого чоловіка, щоб я скинула документ, який підтверджує, що я дружина Андрія Бабка. Я скинула фотографію свідоцтва про шлюб. А він мені відеозвернення мого чоловіка», — розповідає Оксана Бабак.

Говорив російською і дуже хвилювався

Чоловік на відео помітно схуд та говорив російською мовою, пригадує Оксана Бабак, хоча в житті ніколи цього не робив.

Каже, що губи тряслись і було помітно, що дуже хвилюється. Серед іншого сказав, щоб дружина вимагала його обміну, а наприкінці звернення, що всіх дуже любить та сподівається, що скоро всіх побачить.

«Від звільнених з полону військових я знаю, що мій чоловік знаходився у місті Суходільськ Луганської області, у виправній колонії. Чи там він зараз я точно не знаю. Ми писали йому листи. А останній лист повернувся», — каже дружина.

Жінка розповідає, що їй дуже болісно дивитися, як відсутність батька переживають сини — 18-річний Станіслав та 7-річний Захар.

Говорить, що старший син дуже закрився, а молодший часто запитує про те, коли повернеться тато.

«Він не бачив, як Захар пішов в перший клас, пропустив, коли він пішов у другий. Востаннє ми були всі разом, коли в Стаса був випускний у школі», — плачучи згадує дружина.

Кіт Переселенець та велика клітка для Жовтого

Станіслав Бабак розповів, що про батька часто запитує куратор у коледжі, де він навчається. Але нічого нового йому хлопець розповісти не може.

В кімнаті у Станіслава живе кіт, якого колись прихистив батько. Андрій Бабак побачив оголошення, що пораненій тварині шукають домівку й узяв чотирилапого до себе.

«Його назвали «Переселенцем», бо це евакуйований з прифронтової території кіт. Він мав перелом лапи. Тато наш дуже любить тварин і приніс Переселенця, як подарунок мамі на день народження», — говорить хлопець.

Молодший син Захар опікується папугою, якого назвали «Жовтий». Хлопчик розповів, що коли батько був вдома, то разом із ним змайстрували велику клітку для птаха. Бо в малій Жовтому було затісно.

«Коли тато повернеться, то я його обійму й скажу, як я сильно-пресильно його люблю і як я за ним скучив», — каже Захар Бабак.

Оксана Бабак зізнається, щодня уявляє як до неї зателефонують із Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими й повідомлять, що чоловіка обміняли й він їде додому.

А поки вони чекають на свого захисника, то, зокрема, мають намір усією родиною щоп'ятниці приходити до ЦУМу на акцію підтримки військовополонених.

«Люди дуже по-різному на нас реагують. Хтось підходить і обіймає, підтримує. А бувало, що перепитують, чи правда те, що написано у нас на плакаті», — каже дружина військовополоненого.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: Ветерани з Луцька здобули 6 медалей на міжнародних змаганнях.

Реклама Google

Telegram Channel