“Містечко, що загубилося в часі” – таким мені здалося селище Чемерівці, що на Хмельниччині, де нещодавно довелося побувати у зв’язку з приємною сімейною подією. На центральних вулицях височать пам’ятники Карлу Марксу та Леніну. Складається враження, що ти в недавньому радянському минулому, а не в країні, яка ось уже вісімнадцять років є незалежною державою.
“Містечко, що загубилося в часі” – таким мені здалося селище Чемерівці, що на Хмельниччині, де нещодавно довелося побувати у зв’язку з приємною сімейною подією. На центральних вулицях височать пам’ятники Карлу Марксу та Леніну. Складається враження, що ти в недавньому радянському минулому, а не в країні, яка ось уже вісімнадцять років є незалежною державою. Дехто із місцевих жителів, яких запрошували розділити весільну радість, був приємно вражений вбранням нареченої: розкішна вишиванка, стрічки у волоссі, червоні коралі – справжня українська красуня. Та не всі запрошені гості знали, що відповісти на традиційне прохання молодої благословити. Схоже, українські традиції призабуті і потрохи стають історією. І дивно, і прикро, що мешканців містечка дивує національний одяг молодої, а з монументами радянських часів вони тихо-мирно співіснують! Якщо провести паралель із рідним Луцьком, то й тут ситуація не ліпша. Національне коріння нібито міцніше й вишиванкою нікого не здивуєш, але двічі сплюндрований пам’ятник Лесі Українці свідчить, на жаль, не на нашу користь, поділилася враженнями Ярослава Тимощук, студентка факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка.
