ДІ-ДЖЕЙ ЗА КЕРМОМ

Колись той хлопець, який не вмів танцювати, переставляв платівки на радіолі. Згодом це заняття стало престижною професією, тобто добрим заробітком. Тож для тих, хто своє в основному відтанцював, роз’яснюю, що ді-джей або диск-жокей — це люди, які ведуть музичні програми на дискотеках чи радіо

Олександр НАГОРНИЙ

Я і мої колеги не раз писали про самодіяльних ді-джеїв в автобусах та маршрутках. Наприклад, люди їдуть на кладовище у Гаразджу з відповідним настроєм, а водій їх розважає в кращому випадку танцювальною музикою, а здебільшого пісеньками на хвилюючу тему — дам чи ні? Я тільки раз почув від водія маршрутки, який їхав з Рівного, запитання, чи можна ввімкнути музику в салоні. Як правило, нас не питають і какофонія диких звуків гримить на весь салон, наче тут зібралася п’яна компанія. Тож варто було б звернутися до міністра транспорту з проханням про доплату цим “жокеям” за те, що крутять музику на свій смак.
Нещодавно мені, повертаючись з Любешова, протягом кількох годин довелося вислухати концерт на дуже актуальну тему для кожного росіянина: “Ах Сибирь моя, Сибирь...”. Звісно, для багатьох стареньких поліщуків — це болючі згадки, тільки ж вони не за те “дело отсидели самые лучшие года”. Чого тільки не почули молоді хлопці, які в основному їхали в сучасному автобусі “Неоплан”, де, до речі, біля водія був напис іноземною мовою “Україна” і символіка БЮТу.
Я дізнався, що в російській тюрмі не так уже й погано: “Хулиганит ветер за моим окном, а я сижу на нарах босиком. А я курю на нарах с братвою план и не страшны мне ливни и казенный дом, а я иду по жизни босиком”. Щоб не потрапити в “клоповник мусорской” (“голуби, у силок не попадитесь”), треба знати, як стояти на “шухере”, бо інакше “из ФСБ мордоворот проведет беседу темную” (тут явний наклеп на могутню службу великої держави). А яка романтика, аж дух захоплює: “На скамье подсудимых сидит дочка-красотка и молоденький вор”, “Колеса новые, прикид с иголочки, на воле я, поет моя душа”, “Выпей водочки горькой за шахтерский наш край...”. Ці тужливі речитативні балади перемежовувалися пісеньками про “черемуху”, яка відцвіла.
Я не знаю, чому водієві автобуса ОС 7056 АК, який віз пасажирів із села Цир до Луцька, так до вподоби “воровская малина”. Начебто і роки в нього не ті, щоб з ним мало справу ФСБ. Якщо вже йому так до вподоби блатна зеківська творчість, що роками культивувалася кримінальною Росією, то слід закритися в якійсь одиночній камері і “балдіти”. При бажанні можна у власному автомобілі влаштовувати такі романтичні концерти для сім’ї, перебуваючи у ролі ді-джея. Адже молодь Цира може подумати, що водій доставив з Луцька їм суперкультуру та достойний спосіб життя.
Працівники ЗМІ роками з тривогою розповідають про таке музичне виховання пасажирів (до цього додалися ще й примітивні відеофільми), але воно тільки посилюється, наче водії змагаються між собою в несмакові і вульгарщині. Колись у ресторанах затверджували танцювальну пісенну програму, де навіть “Гоп зі смиком” було крамолою. Нині, як тільки йдеться про якісь моральні обмеження паскудства, вульгарщини, відразу лунають зойки власників ЗМІ, рекламодавців: “Цензура!”.
Я розумію, що це нереально, але хай би міністр культури п. Вовкун чи інші урядовці або навіть депутати Верховної Ради, що так опікуються духовною освітою молоді, пересіли з “Мерседесів” у звичайні маршрутки та послухали музикальну какофонію (ось де нинішній реальний процес виховання!), то, може, були б врятовані наші вуха.