БУНТІВНІ ЗБОРИ У ЗАМШАНАХ

КОЛИ КЕРУЄ РОДИННИЙ КЛАН…
У Замшанах, що на Ратнівщині, з приємністю і гордістю згадують ті часи, коли тамтешнє колективне господарство імені Чапаєва очолював відомий аграрій Андрій Силович Шах. Тоді воно було одним з найпотужніших на Волині. Але згодом Андрій Силович пішов на заслужений відпочинок. Господарство очолив його заступник Микола Михалевич. Під його керівництвом сільгосппідприємство не тільки розгубило свої здобутки, а й опинилось на грані банкрутства. Минулий рік, наприклад, завершило з 222-тисячними збитками.
Зрештою, й нинішній рік нічим не порадував. Наслідки господарювання катастрофічні. На 1 листопада, наприклад, борги сягнули 854 тисяч гривень, в тому числі 129 тисяч — по зарплаті. Члени кооперативу скоро забудуть, що таке “живі” гроші, бо роками їх не отримують. Тому серед селян все наростало незадоволення бездіяльністю керівництва, і вони, врешті-решт, забили тривогу. За останні два роки не раз звертались у різні інстанції. Але найчастіше — до голови райдержадміністрації Миколи Круглія, вимагаючи негайного усунення Миколи Михалевича із займаної посади. І були дуже здивовані, коли дізналися, що їхнього голову керівники сільгоспформувань району недавно на зборах більшістю голосів обрали... директором щойно створеного товариства з обмеженою відповідальністю “Ратнекомбікорм”.
Невдовзі у Замшанах відбулись загальні збори повних і асоційованих членів сільгоспкооперативу. Щоправда, до будинку культури зійшлося порівняно небагато людей — десь з півтори сотні. Селяни гнівно засуджували вчинки голови сільгоспкооперативу Миколи Михалевича, котрий, як стало відомо, вночі перед цими зборами умудрився забрати з тракторного стану колісного трактора. Кажуть, в рахунок майнового паю свого батька — Федора Михалевича. За їх словами, тієї ж ночі за вказівкою голови, чи й без неї, кудись з комори возили зерно, цукор, який господарство отримало за здані на приймальний пункт цукрові буряки, а з ферми — брали свиней. Про все це було повідомлено у райвідділ внутрішніх справ.
— Чи варто дивуватися, що таке колись сильне господарство, як наше, так швидко розвалилося. Ви подивіться, в чиїх руках у нас на селі влада. Сільський голова — сват голови сільгоспкооперативу. Завідуюча фермою — сваха (вона — дружина сільського голови), заступник головного бухгалтера — двоюрідна сестра, комірник — рідний брат Миколи Михалевича. Хіба так повинно бути? — зауважила одна з жінок.
Людей обурює, що ось уже другий рік підряд керівництво господарства не платить їм за оренду земельних паїв, не виділяє зерна, цукру і, врешті-решт, не видає чесно, важкою працею зароблених грошей. Розбазарюється і розпродується сільськогосподарська техніка та інше колективне майно, яке є власністю членів кооперативу. Чому за це ніхто не несе ніякої відповідальності?
За останні роки в замшанівців ой як накипіло на душі. І всі ці болі вони хотіли висловити на загальних зборах. Сподівалися, що нарешті прозвітує їх голова Микола Михалевич. Проте він на збори не з’явився. Начальник управління сільського господарства і продовольства райдержадміністрації Сергій Левківський повідомив, що Микола Михалевич недавно обраний директором новоствореного ТзОВ “Ратнекомбікорм”, а тому, мовляв, на його місце тепер треба обрати нового керівника.
У відповідь — зал зашумів: “Привезіть Михалевича сюди. Ми вимагаємо його звіту. Нехай він подивиться людям у вічі”. Збори вимагали також за зловживання службовим становищем притягнути Миколу Михалевича до кримінальної відповідальності.
Того дня до розгляду питання про вибори нового голови СВК так і не дійшли. З’ясувалося, серед засновників нема кворуму. Збори проголосували за те, щоб до обрання нового голови СВК припинити в господарстві будь-який рух майна, щоб не вивезли всього до решти.
Домовились про перенесення зборів на наступну неділю. А в дні, що залишились, належало провести зібрання в усіх виробничих підрозділах сільгосппідприємства, де й мали визначитись з кандидатурами на посаду голови СВК.
МОЖНА КРАСТИ І НАДАЛІ?
Цього разу зійшлося більше трьохсот власників земельних і майнових паїв. Просторий зал сільського будинку культури був вщерть переповнений. Крім начальника райсільгоспуправління Сергія Левківського, прибув сюди і голова райдержадміністрації Микола Круглій. А от Микола Михалевич і цього разу проігнорував волю односельчан.
Першим стояло питання про приєднання СВК “Замшанівський” до сусіднього сільськогосподарського приватного підприємства “Прогрес” (такі пропозиції виникали на зборах у виробничих підрозділах кооперативу — прим. авт.). У багатьох присутніх саме слово “приєднання” викликало глибоке обурення. Мовляв, таке село, як Замшани, кудись приєднувати — сором. Інші ж бачили в цьому чи не єдиний порятунок. Директор видраницького СПП “Прогрес” Микола Гурич, якого замшанівці запросили на збори, зауважив, що результати фінансово-господарської діяльності “Замшанівського” викликають серйозну тривогу і він не впевнений, що його люди цю пропозицію підтримають.
Голова райдержадміністрації Микола Круглій, виступаючи, поставив у приклад білоруських аграріїв, які вихід бачать в об’єднанні сильніших господарств із слабкими. Цей досвід, на думку Круглія, вартий запровадження і на Ратнівщині. Зрештою, щоб не збурювати обстановку, яка й без того була наелектризована до краю, Микола Панасович нагадав присутнім, що саме їм вирішувати свою долю.
На адресу Сергія Левківського і Миколи Круглія після того із залу посипався шквал критики. Селяни і їх звинуватили в причетності до розвалу кооперативу. Мовляв, протягом останніх років уже не раз оббивали пороги їхніх кабінетів, ставлячи питання про усунення Миколи Михалевича із посади голови сільгоспкооперативу.
— А яке ви мали моральне право підтримувати кандидатуру Миколи Михалевича на пост директора комбікормового заводу, коли він на попередній посаді повністю скомпрометував себе?— докоряв Круглію хтось із залу.
На зборах виступив і колишній директор Ратнівського міжгосподарського комбікормового заводу Адам Харлампович, якого замшанівці запросили на збори з надією, що він погодиться очолити господарство. Проте він, подякувавши за довіру, відмовився від пропозиції. “Ні, я труднощів не злякався,— пояснив він. — Величезних боргів, які має кооператив,— теж. Просто для цієї влади на даній посаді, як і на попередній, я буду не бажаний”.
І ось, нарешті, відбулось голосування. Переважна більшість засновників або повних членів кооперативу таємним голосуванням проголосувала проти приєднання СВК “Замшанівський” до приватного сільгосппідприємства “Прогрес”. А ось асоційовані члени кооперативу, здебільшого пенсіонери, яких було на зборах більше двохсот чоловік, відкритим голосуванням проголосували за приєднання до Видраницького господарства. Голова райдержадміністрації Микола Круглій запропонував їм допомогу спеціалістів райсільгоспуправління, щоб кожен бажаючий зміг передати свої земельні і майнові паї до Видраницького господарства, написавши відповідну заяву.
Тим часом на посаду голови сільгоспкооперативу було висунуто чотири претенденти. Троє з них зняли свої кандидатури. Залишився один — земляк замшанівців, керуючий Оріхівським відділком СВК “Україна” Анатолій Старушик. Але йому довелось добряче понервувати. Адже результат першого голосування, причому відкритого, був явно не на його користь. З 58 повних членів кооперативу, які брали участь у зборах, “за” проголосувало тільки 24. Потім ще двічі голосували. Але все марно. Стурбовані виборчою кризою, Микола Круглій і Сергій Левківський змушені були зі сцени спускатися у зал і переконувати людей, щоб вони заради збереження господарства все-таки проголосували за єдиного кандидата. І, врешті-решт, Анатолій Старушик більшістю голосів був обраний головою правління.
Таких бурхливих і бунтівних зборів, як ці, в селі не пригадують. І хоч вони тривали більше чотирьох годин, але, як на мене, збори породили більше запитань, аніж відповідей. Невдовзі я зателефонував у кооператив і спитав, чи приходив хто-небудь у намічений головою райдержадміністрації день із заявою про вихід з господарства? Виявляється, ні.
У прокурора району Віктора Гаврилюка я поцікавився ходом розслідування справи по факту викрадення Миколою Михалевичем колісного трактора з тракторного стану сільгоспкооперативу. У відповідь почув:
— Він його не вкрав, а просто забрав у рахунок майнового паю батька. Але неправомірні дії тут є. Є елементи зловживання службовим становищем. Але збитків не завдано державі. За самоправство, як керівника кооперативу, його можна було б притягнути до відповідальності. Але ж він уже не голова. Так само й з дисциплінарною відповідальністю. У діях Михалевича я не бачу складу злочину. А тому в порушенні кримінальної справи проти нього відмовлено.
Думається, коментарі тут зайві.
Іван КАПІТУЛА.