ЖІНКА, ЯКА БОЇТЬСЯ СЕКСУ

“Завжди читаю газету “Волинь”. Але читати про чужі проблеми легше, ніж ділитись своїми. Тим більш ще й тоді, коли проблеми ці не зовсім звичайні. Може, з них просто посміються. Ну і нехай. Все-таки надіюсь на якусь пораду.
Мені 32 роки. За зовнішністю дуже гарна, за характером — спокійна. Хочу мати сім’ю — чоловіка, дітей. Ні, це не оголошення в службу знайомств. Справа в тому, що я вже заміжня, люблю свого чоловіка. Але він у мене вже третій. І боюсь, що не останній. Перші два мене покидали. Мабуть, це чекає мене знову.
Ось я підійшла до суті своєї проблеми. Колись (тоді мені було лише 17 років) мене затягнув у свій будинок 70-річний чоловік. Він робив багато що в ту страшну ніч: бив мене, але я не непритомніла, намагався зв’язати і згвалтувати, але я була молода, сильна і мовчки боролась. Вранці він відпустив мене. Я так і залишилась дівчиною. Такою є і зараз, бо на довгі роки залишився зі мною якийсь незбагненний страх перед близькістю з мужчиною. Я не можу пояснити цього своєму чоловікові. І не можу змінити себе. Сподіваюсь, що хтось із читачок пережив щось подібне і може підказати, як вирішити мою проблему. З нетерпінням чекаю на якусь пораду. Дякую.
Ірина.”
Проблема, порушена нашою читачкою, справді незвичайна. Але вона в міру вивчена психологами, сексопатологами. Йдеться про страх перед тілесною близькістю з мужчиною, який може мати психологічні причини, корені якого — в дитинстві чи юності. Дитина, наприклад, яка стала свідком близькості своїх батьків, може злякатися побаченого (їй здалось, що тато ображає маму). І тоді в її свідомості секс надовго пов’язується з чимось страшним чи таким, чого потрібно соромитись. Але в той же час причиною виникнення цього страху можуть стати і події, які не мають безпосереднього відношення до сексу. Наприклад, дівчинка в дитячому садку, як кажуть, не добігла до туалету, і її насварили перед всією групою, в якій, звичайно, були і хлопчики. Цілком можливо, що, коли дівчинка виросте, все тілесне буде асоціюватися у неї з пережитим соромом, про який вихователі майже відразу забули. Взагалі в сім’ях, глава яких схильний розпускати руки, незалежно від того б’є він дочку чи дружину, дитина починає сприймати тілесні контакти як щось пов’язане з болем. Не дивно, що, подорослішавши, людина може почати уникати таких контактів.
Парадокс, але “синю панчоху” може виховати як жінка строгих правил, так і розпутня мати. Перша лякає дочку висловлюваннями типу “мужчинам потрібне тільки одне”, “будеш гуляти — принесеш в подолі”. І навпаки, більш ніж вільний спосіб життя матері здатний викликати у дочки огиду і бажання взагалі відсторонитися від “розпусти”. Крім того, ні сувора, ні “розгульна” мама не займаються сексуальним вихованням дочки. Перша — через страх, що підштовхне дочку до заборонених стосунків, друга — тому, що вважає ці стосунки природними, такими, які не вимагають підготовки.
Одним із найстрашніших наслідків такої недалекоглядності може стати сексуальне насилля над молодою дівчиною, яка абсолютно не орієнтується у взаємостосунках мужчини і жінки. Наслідки дуже глибокої психологічної травми можуть виявитися такими важкими, що навіть люблячий і ніжний мужчина не завжди зможе їх нейтралізувати (мабуть, це і є той випадок, про який йдеться в листі нашої читачки: має вона вже третього чоловіка, а страх, пережитий в юності, так і не минає).
Надовго відвернути жінку від статевого життя може і невдалий сексуальний досвід, особливо перший — з недосвідченим чи грубим партнером. Навіть, якщо згодом їй пощастить більше і вона зустріне ніжного, обережного і люблячого мужчину, пам’ять про болісний перший досвід не дасть їй розслабитися і одержати задоволення. Ті ж наслідки бувають і у коханні без взаємності, коли жінка марно намагається добитися близькості з “об’єктом” своєї пристрасті. Відкинута жінка схильна впадати у відчай і замикатися у власній шкаралупці: “Я нікому не потрібна...” . Лише однієї невдачі інколи достатньо для такого фатального висновку. Дуже часто в своїй надуманій непотрібності жінка звинувачує свою надуману непривабливість.
... Все це — оцінки і висновки спеціалістів. Наша ж читачка сподівається, що хтось поділиться з нею власним досвідом. Отож, чекаємо листів від тих, кому відома проблема, в полоні якої опинилась Ірина.
Марина ЛУГОВА.