ПРОЩАННЯ

Обоє промовляли: «До побачення».
За посмішками сум сховався звично.
Той вечір мав якесь своє призначення
І відбивав щось потаємне на обличчі.
Холодний потяг, теж ніяковіючи,
Посвистуючи, тінь твою вхопив.
Ворожка-ніч, густенько зорі сіючи,
Дошіптувала те, що не договорив.

Галина ВІТРУК.
м. Любомль.