Це було у ту годину, коли Бог створив людину. Зажурилася людина...
Це було у ту годину, коли Бог створив людину. Зажурилася людина: — Милий Боже, я загину. Звірів ти створив швидкими, надзвичайну дав їм силу, і вони мене задавлять, неозброєну, безкрилу. Бог сказав їй: — Нарікаєш ти дарма, бо мову маєш. А вона ж за все скоріша, сили всякої сильніша. Все вона тобі замінить і не дасть ніде загинуть. Це добро повинна ти, як зіницю, берегти. Попередить зразу мушу: “Втратиш мову — втратиш душу, силу втратиш і тебе — навіть курка загребе”. Павло Глазовий.