Польова кухня з ароматом дому: як військовий кухар з Волині тримає бойовий дух побратимів

Це важливий пункт підтримки, який допомагає тримати ритм служби і додає сил щодня.

Про це розповіли на фейсбук-сторінці Військової частини 1141 Національної гвардії України м. Луцьк.

Павло Шамрило за фахом кухар-кондитер, нині служить у волинському підрозділі Національної гвардії України. До повномасштабного вторгнення він працював у різних закладах, від кафе до ресторанів, готував десерти й основні страви, а також мав досвід роботи на виробництві. У перші дні повномасштабного вторгнення чоловік долучався до війська, невдовзі стало відомо про його кулінарні навички, і він повернувся до справи, яку знає та любить.

«Перші тижні виконував завдання разом із побратимами. Згодом командири дізналися, що я кухар. Потрібно було допомогти приготувати вечерю, а потім був обід... Так усе й почалося», - розповідає Павло.

Робота кухаря це постійний процес, який не зупиняється ні на мить. День розпочинається о п’ятій ранку, а іноді й серед ночі. Готувати потрібно так, аби встигнути нагодувати всіх.

«Маємо підлаштовуватись під обставини. Польова кухня – це не ресторан! Але досвід, фантазія і бажання зробити смачно, рятують», - пояснює гвардієць.

Команда фахівців на чолі з Павлом, готує страви за нормами. Передбачений чіткий набір продуктів на добу. При бажанні і натхненні можна приготувати щось домашнє.

«Додаю трішки спецій, і навіть гречка смакує по-іншому. А якщо є сало, або додати засмажки то аромат кращий, і настрій підіймається», - посміхається Павло.

Серед улюблених страв побратимів – це борщ і солянка. Також до вподоби котлети, каші з м’ясом бійцям також подобаються. Павло з помічниками до робити відноситься відповідально, дбає не лише про смак, але й про подачу.

«Борщ готуємо з душою, як навчав мене тато. Він у нас у сім’ї головний на кухні. Від нього і пішло моє захоплення. Борщ має багато складників, які мають свої смакові якості. Стараємось подавати красиво і естетично. Хлопці кажуть, що ніби на хвильку повертаються додому. От заради таких моментів і варто працювати», - розповідає Павло.

«Я завжди кажу: сковорідка - це наша правиця! Сніданок запускає двигун, обід тримає хід, а вечеря готує до нового старту», - додає кухар.

Після війни Павло мріє повернутись до професії в мирному середовищі. Чоловік має намір відкрити власне кафе або кулінарну школу для ветеранів.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: Історія волинянина, який живе на хуторі: «Коли повернеться син з війни, разом зробимо парк Перемоги».