Таке не часто буває: до кабінету зайшов чоловік - високий, сильний і в той же час, як здалось з першого погляду, трохи збентежений. Цю збентеженість я зрозуміла, коли він подав аркуш з поетичними рядками...
Таке не часто буває: до кабінету зайшов чоловік - високий, сильний і в той же час, як здалось з першого погляду, трохи збентежений. Цю збентеженість я зрозуміла, коли він подав аркуш з поетичними рядками. А коли я прочитала їх, чоловік розповів, що вони присвячені конкретній жінці, яка йому дуже подобається. Але вона, як сказав відвідувач, заміжня. Ламати сімейне благополучне життя і її, і своє він не хоче, не може, «бо не такий за суттю». А ось освідчитись, через газету висловити симпатію дуже хочеться. Сподіваємось, що це освідчення прочитає жінка, якій воно адресується.
Того дня, як на зло, Якось все не везло. Роздратованим був спозаранку. Та туман мов розплив, Як твій погляд зустрів, Небайдужий, здалося, Оксанко.
Раз не стримав себе: В щічку цьомкнув тебе. «Ой, як довго цього я чекала», - Відказала мені. Жаль, було це вві сні І нічого про це ти не знала. * * * Коли раптом на когось ображусь чуть-чуть, Або просто нахлине страшенна нудьга, То беру телефон, щоб твій голос почуть, Він для мене бальзамом на душу ляга.
