Кринки, Вовчанськ, Курськ – шлях волинського бійця, нагороди якого розповідають історію незламності

Історія солдата Костянтина Назаревича з позивним «Луцик» стала прикладом незламності, високого професіоналізму та глибокої любові до Батьківщини. Він пройшов найскладніші ділянки фронту, виконував надскладні завдання і щоразу повертався, щоб знову йти у бій.

На його грудях – нагороди, що символізують непересічну мужність. Про це пише Волинський обласний ТЦК та СП.

Медаль за «Оборону плацдарму Кринки» для Костянтина стала більше, ніж просто відзнакою. Вона є нагадуванням про бойове братерство, біль втрат та надзвичайну силу, з якою він форсував Дніпро під ворожим вогнем, щоб утримати кожен метр української землі. За словами Костянтина, про цей бій мало хто знає, але для нього це – вічна пам’ять про тих, хто не здався.

За професіоналізм та бездоганну вогневу роботу на Вовчанському напрямку солдат отримав медаль «Хоробре Серце» особисто від командира ОТУ «Харків». Його позиція була настільки майстерно замаскована, що ворог не мав жодного шансу. Костянтин випустив понад 2000 мін, створюючи для противника справжній нічний жах. Це була гра тіней і вогню, де «Луцик» завжди був на крок попереду.

Найвища та найцінніша нагорода – Золотий Хрест від Головнокомандувача ЗСУ – була вручена Костянтину за бойові дії на Курському напрямку. Там його відділення продемонструвало себе як злагоджений механізм, який спочатку штурмував, потім тримав оборону, вижив в оточенні та вийшов переможно. За словами самого Костянтина, нагороду він отримав за неймовірну ефективність: «…до біса велику кількість вбитих та покалічених русачків».

Ці нагороди – не просто метал. Це жива історія спротиву, написана руками бійця, який щодня доводить: «Без тебе це не закінчиться».

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: «Зустріли, як президента»: звільнений з полону Михайло Данилюк повернувся на рідну Волинь.