Чи то на жаль, чи на радість, але вже зрозуміло, що, як і в останній день листопада, так і в перший день грудня, все ще золотокоса, хоч із поріділими косицями, красуня-Осінь не бажає полишати наші краї...
Чи то на жаль, чи на радість, але вже зрозуміло, що, як і в останній день листопада, так і в перший день грудня, все ще золотокоса, хоч із поріділими косицями, красуня-Осінь не бажає полишати наші краї
Володимир ЛИС
Напросилася в гості до своєї старшої посестри — біло-сивої Зими, мабуть, щоб переповісти про свої хоча, можливо, запізнілі, та такі багатобарвні розваги-походеньки. А поки вони бесідують за склянкою прохолодного, хоч і по-своєму паркого туману, спробуємо пригадати, що ж усе-таки подарувала нам цьогорічна владарка-осінь. Її суть, можливо, значною мірою висловлять рядки з вірша цьогорічного лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, поета з Хмельниччини Павла Гірника: Ідуть дощі, немов прочани, Лягає небо на горби. Така спокійна і незнана Ця осінь видалась тобі. Справді, погожі дні змінювалися дощовими, навіть відчутно прохолодними, аж до снігу, але не знаю як кому, а мені, наприклад, осінь ця здавалася, попри всі перипетії, доволі лагідною, спокійно-таємничою, отже, й незнаною. Аж доки не постукала у ворота ота чи то справжня, чи вигадано-настрашена епідемія. Треба сказати (перевірте або пригадайте), що перші два осінні побратими — вересень і жовтень — випали такими, як і передбачалося за довгостроковим прогностиком. Перша половина, навіть дві третини, першого ж осіннього місяця були теплими, переважно сухими, в окремі дні відчутно пригадувалося недавнє ще літо. З холодом прийшла лише кінцівка місяця. Справдилося й інше — після теплих днів і другого «бабиного літа» у середині жовтня прийшло відчутне похолодання. Переважно теплим був і початок листопада, а ось передбачуваного похолодання із снігом напередодні Михайла (21 листопада) — не було, хоча кінцівка місяця й осені справді осінні, як і передбачалося. Ну, а щодо початку зими, то осінь, певно, не лише погостює, а й відхопить собі частину маєтностей старшої сестриці. Тож осіння погода згідно з тим же довгостроковим прогностиком зміниться зимовою швидше за все наприкінці нинішнього — початку наступного тижня, тобто в другій половині першої декади місяця. Ця перша зимова хвиля з морозом і снігом має тривати з тиждень, а згодом, після маловідчутної перерви перед Миколаєм, має бути ще відчутніша, з більшим снігом. Усе ж передбачається, що перед Новим роком прийде відлига і, можливо, вона захопить й Новорічне свято. Про те, яким буде початок року та й весь він, поговоримо після 26 грудня, коли починається спостереження за погодою за народним прогностиком, відомим, за словами світлої пам’яті українського етнографа і письменника Василя Скуратівського, принаймні з першої половини ХІХ століття. Спостерігаючи ж на межі осені й зими не лише за погодними, а й суспільно-політичними реаліями, які хвилюють і бентежать нині Україну, хочеться ще раз, як то кажуть, без коментаря процитувати короткий щемливо-тривожний вірш того ж Павла Гірника з його збірки із прикметною назвою «Коник на снігу»: У зимну днину, в лиху годину Летіли гуси над білим ставом. А ватаг крикнув, що Україна, І серце стало.