Найсмачніша вода: історія майстра з Володимира, який знає всі секрети підземних комунікацій

За його плечима 53 роки стажу. До строкової служби у війську працював на автомобільному заводі. Демобілізувавшись, влаштувався слюсарем в АТП. Згодом 20 років пропрацював головним енергетиком на меблевій фабриці, виконуючи обсяг роботи, який на сусідньому підприємствах ділили між кількома фахівцями.

Про це пише КП «Володимирводоканал».

– Тоді фабрика виготовляла якісні дерев’яні поліровані меблі, яких сьогодні вже не роблять. Продукція служила десятиліттями, на відміну від теперішніх меблів, які часто не витримують і двох років. Майстри могли створювати навіть інкрустовані вироби. Однак, як і багато інших підприємств України, фабрика припинило існування. Постало питання пошуку нової роботи. Випадково, зайшовши у справі на водоканал, отримав від тодішнього керівника Олександра Власюка пропозицію працевлаштування — і погодився. Так, з посади інженера-механіка виробничо-технічного відділу розпочався його трудовий шлях на підприємстві. В обов'язки входило — виявлення несанкціонованих підключень до централізованого водогону, оформлення актів щодо порушників із подальшою передачею матеріалів для вжиття відповідних заході. Зі слів Бориса Ярославовича, деякі мешканці під'єднувались до водогону потай, і користувались водою, уникаючи офіційної оплати та обліку. Таких виявляли, а кожен випадок супроводжувався складанням актів та притягненням порушників до відповідальності.

Згодом Савицький був призначений начальником дільниці Північного водозабору, де відповідав за обслуговування мереж у районі військового містечка та прилеглих вулиць.

З його слів, коли прийшов працювати на Північний водозабір, там ще працювали старі насоси, які поступово почали замінювати. Водночас спостерігався великий розхід води, особливо помітний у районі військової частини. «Довелося «повоювати», аби встановили лічильники», – згадує він. Після цього контроль за використанням води став ефективнішим. Разом із тим, особисто оглянув усі водопровідні колодязі та обійшов усі свердловини. Каже, аби щось вимагати від підлеглих, начальник має орієнтуватися в усьому. Окрім основних обов’язків, Борис Савицький докладав зусиль, щоб окультурити територію Північного водозабору. Він власноруч висадив і прищепив цілий садок: вишні, горіхи, абрикоси, яблуні, груші. Двічі на рік підрізав дерева, з часом він створив справжній сад, який радує око і сьогодні.

З роками на підприємстві з’явилися нові технології, завдяки яким людська праця стала легшою, хоча роботи не поменшало. А з приходом нової влади у місті фінансування водоканалу значно збільшилось, що дозволило модернізувати чимало обладнання, провести ремонт мереж на ділянках, які давали знати про себе частими поривами, та придбати сучасну техніку, здатну виконувати завдання якісніше та швидше Зокрема, старий екскаватор «Борекс» замінили на новий міні-екскаватор, який дістається до важкодоступних ділянок і менше пошкоджує асфальтне покриття. Також вдалося замінити та встановити засувки на водогоні, зокрема у районі військового містечка, що дозволяє локально відключати водопостачання під час аварій, не перекриваючи воду на великих ділянках.

Також варто зауважити, відколи керівником підприємства став Сергій Луцюк, кількість аварійних ситуацій скоротилась, і втрати води значно зменшились. На цей факт вплинула як модернізація обладнання, так і заміна старих зношених мереж на проблемних ділянках — зокрема, на вулицях Шпитальній, Генерала Шухевича, Чорновола, Роксолани, Володимира Великого та прилеглих до неї. Також силами водоканалу вдалося повністю оновити водогони в селах та прокласти нові в районі сільгосптехніки, де мешканці раніше не були під’єднані до централізованого водопостачання.

Однак це не означає, що аварії зникли зовсім. Мережі все ще значною мірою зношені, і пориви трапляються. «Інколи витік води через пошкоджену мережу відбувається поза її межами, сягаючи кількох метрів від труби, – пояснює Савицький. – Буває, розкопаємо ділянку, а там сухо. А вода, просочившись крізь землю, дає знати про себе значно далі».

«Головним правилом у роботі є дотримання правил безпеки, – наголошує Борис Ярославович. – Завжди кажу хлопцям: здоровими прийшли на роботу — здоровими і неушкодженими маєте повернутися додому».

Перед початком робіт на проїжджій частині обов’язково встановлюють загороджувальні знаки, за межі яких не можна виходити, щоб запобігти нещасним випадкам. Однак навіть при дотриманні всіх норм трапляються небезпечні ситуації. Якось «кортеж» одного з відомих меценатів міста, мчавши на шаленій швидкості, ледь не збив одного з працівників, який перебував за огородженням. Лише дивом вдалося уникнути біди.

Не менш обов’язковим атрибутом роботи є сигнальні жилети. Перед виїздом на ліквідацію аварії виписується наряд на трьох осіб: один працює в траншеї, двоє стежать, щоб його не засипало, і в разі небезпеки можуть надати допомогу. Це не формальність — зсуви ґрунту трапляються часто, і людина може опинитися під землею за лічені секунди. Навіть якщо засипле по щиколотки, вибратися самотужки важко, адже вологий і важкий ґрунт не дає рухатися.

– Найскладніший випадок, з яким зіткнувся, працюючи начальником північного водозабору, стався під час ліквідації аварійної ситуації, коли довелося застосовувати підйомний кран. Порив трапився на мережі, що проходила під електричною опорою. Щоб дістатися до проблемної ділянки й не пошкодити опору, довелося підчепити її, та за допомогою крана утримувати майже добу, доки тривали ремонтні роботи. Це була справжня перевірка на витривалість і для людей, і для техніки, – згадує майстер дільниці.

«Та попри все, хлопці дають раду усім викликам, забезпечуючи безперебійне водопостачання, аби люди мали воду вдома завжди — і в будні, і у свята», – з упевненістю говорить Борис Савицький, і додає: радує те, що у нашому місті — найсмачніша вода. «Це справжнє багатство, яке потрібно берегти й шанувати, особливо сьогодні, коли в багатьох регіонах з водою є серйозні проблеми».

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: Роман із Рівненщини – один із найрезультативніших дронарів Князівської бригади.