Вчора зранку на вулиці Кравчука на вузенькій, прокиданій у глибокому снігу стежині, заледве розминулися з літньою жінкою. Вона зупинила мене несподіваним запитанням:..
Вчора зранку на вулиці Кравчука на вузенькій, прокиданій у глибокому снігу стежині, заледве розминулися з літньою жінкою. Вона зупинила мене несподіваним запитанням: — Ви від дороги йдете, там є стежка? Мені треба пройти до жеку...
Показала жінці доступнішу дорогу, дякувати Богу, біля нашого будинку двірник трохи розгрібся від снігової напасті. А ось коли маршрутка, якою добиралася на роботу, довго не могла зрушити з місця на зупинці, бо там був справжній каток, а потім її розвернуло на зустрічну смугу через слизоту і неприбраний сніг на трасі, а потім серце похололо, бо чоловік, який хотів устигнути на одну маршрутку, несподівано впав перед іншою, — подумалось про наші комунальні служби. От кому сніг щоразу «падає на голову» — так це їм. Із року в рік одна і та ж картина: лучанам хоч на вулицю не виходь.
