«Не буде бджоли – не буде людства»: 83-річний волинянин розповів про улюблену справу

– Більше роїв ніколи й не мав, – каже бджоляр, – і біля такої кількості роботи вистачає.

Про любов Федора Михайловича до бджолинної справи пише  «Нова доба».

У дитинстві, а жила їхня сім’я на хуторі біля села Пісочне Ковельського району, він дуже любив спостерігати за бджолами сусідської пасіки. «Дуже любив дивитись як вони літають, як збирають пилок, але не дуже подобалось як кусають. Тож і не гадав, що займусь бджолярством», – говорить, посміхаючись, чоловік.

У Копиллі він оселився із дружиною, яку направили сюди вчителювати. В Маневичах у райвно  запам’ятав, як сказали: «Поїдете у чудове місце – з однієї сторони гриби, з іншої – риба». Тобто – ліс та річка, які оточують гарне село Копилля. Тут і пустило коріння молоде подружжя. Федір Михайлович також викладав у місцевій школі, згодом був директором Будинку культури. Звела молода сім’я власну оселю, виростили троє діток – сина та двох доньок, одна з яких пішла професійною стежиною батьків: вчителює у рідному селі. На жаль, вже 22 роки як господар овдовів.

Довірили чоловікові бути і церковним старостою, він доклав зусиль, аби господарським методом громадою звести в Копиллі нову церкву,  очолював сільську раду, з посади голови вийшов на пенсію.

– Саме на заслуженому відпочинку і зайнявся серйозно бджолярством, – каже пан Федір. – Прочитав багато літератури, вулики усі робив власноруч. Найкраща для них деревина – з липи, підходить і вільха. Про бджіл треба дбати, а не склавши руки чекати поки вони мед нанесуть. Зимою і навесні вулики треба оглянути, вічка, рамки прочистити, якщо потрібно то і підкормку дати. Я до розчину цукру чабрець додаю. Ну а літом за роями треба стежити, завжди з охочими ними ділюся, потрібно вчасно мед викачувати. Цьогоріч за всі мої роки пасічництва найгірша ситуація із медозбором – сам буду торішнім смакувати. Бо ж спершу морози довго були, потім дощі, тож немає взятки (медозбору – авт.), бджоли аби цьогоріч мали змогу самі себе прогодувати.

Пригадує пасічник як позаторік мав хороший збір, тоді було чимало посівів гречки, то бджілки добряче потрудились, тричі він мед викачував.

– Багато пороздавав, пригощав, особливо дітей, – пригадує Федір Михайлович. – Пам’ятаю, як ми в дитинстві сусідським медом ласували. Дядько казав: «Щоб був добрий медозбір – треба діток всіх медом вгостити».

Сіє і сам господар гречку, щоправда, небагато, бо вже ж літа. Тримає невелике господарство – поросятко, кури, кролі.

– Ноги лише підводять – болять, – промовляє бджоляр. – Для натирання використовую настоянку із бджолиного підмору.  Підмор і односельчани беруть для лікувань. Мед вживаю щодня, рекомендую всім на ніч з’їсти ложку меду, запити склянкою прохолодної води, щоб спалось краще.

На питання про те, як стати хорошим пасічником, відповідає: «Бджіл треба любити – це основне. Це Божа комаха, не буде бджоли – не буде людства».

Саме бджоли – основні запилювачі рослин, їм завдячуємо урожаєм фруктів, овочів, зернових. Ще великий Альберт Енштейн говорив: «Не буде запилення – не буде рослин, тварин, не буде людини». Тому й б’ють на сполох бджолярі, наголошуючи на розумне, безпечне використання пестицидів фермерськими господарствами.

Тож нехай невтомні крилаті трудівниці ще довго створюють справжнє диво природи – мед, дбаючи і про екосистему планети Земля.

Олена БИЧКОВА.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: Холодний розум і жіноча інтуїція: волинянка розповіла про професію криміналістки.