Війна 29.08.2025, 11:05

У місті на Волині родинам полеглих Захисників вручили посмертні ордени

Сьогодні, у скорботний і водночас величний день пам’яті захисників України, на Алеї Героїв у Камені-Каширському вшанували тих, хто віддав найдорожче – власне життя – аби жила Україна

Тут, серед тиші й суму, прозвучали слова подяки й пошани до Героїв.

Про це інформує Камінь-Каширська територіальна громада.

Міський голова Віктор Пась та начальниця Камінь-Каширського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підполковник Інна Заблоцька вручили родинам полеглих воїнів посмертні державні нагороди – ордени «За мужність» ІІІ ступеня.

До нагородження також долучилися представники 42-ої окремої механізованої бригади.

Посмертними відзнаками, згідно з Указами Президента України, було нагороджено чотирьох молодих воїнів із нашої громади:

молодшого сержанта Валентина Карпіка, жителя села Раків Ліс, який загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Нагороду отримала дружина Ірина;

солдата Дмитра Рабого, жителя села Раків Ліс, який віддав життя під Залізним на Бахмутському напрямку. Орден вручено його дружині Наталії;

солдата Василя Найдича, жителя села Грудки, який загинув у бою під Куп’янськом на Харківщині. Нагороду прийняли його батьки – Василь Андрійович та Марія Станіславівна; солдата Богдана Диня, жителя села Велика Глуша, який віддав життя за Волю і Незалежність України під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шестерівка Чугуївського району Харківської області. Орден отримали батьки Євгеній Миколайович та Оксана Михайлівна.

Усі троє Героїв були зовсім молоді. Вони тільки починали будувати своє життя, створювати сім’ї, мріяли про майбутнє, але жорстока війна обірвала їхні плани.

Найбільший біль і водночас найбільша гордість – це їхні діти. Донечка Валентина Карпіка та син Дмитра Рабого з’явилися на світ уже після загибелі своїх батьків. Вони ніколи не зможуть почути батьківського «люблю» чи відчути міцних рук, але зростатимуть із величним спадком – гордістю за своїх татусів-Героїв.

Їхні матері й батьки, дружини й діти несуть цей біль щодня. Але поруч із болем завжди буде й світло – світло пам’яті, вдячності й любові народу, за який вони загинули.

Їхні життя обірвалися рано, але їхній подвиг – вічний. Україна житиме доти, доки ми пам’ятаємо імена своїх Героїв.

Вічна шана, вічна пам’ять і вічна слава тим, хто заплатив найвищу ціну за наше завтра.