Новий навчальний рік поблизу фронту: як освіта порається з викликами
Розпочався черговий навчальний рік, під час якого далеко не всі школярі зможуть фізично опинитися за партами, офлайн зустрітися з однокласниками й вчителями
На Запоріжжі освітня система змушена підлаштовуватися під постійні загрози. Кожна цифра, кожен факт про школи й дітей у регіоні – це не просто статистика, а історія виживання й пошуку рішень, наголошує Справжнє.
Фізично на підконтрольній Україні території області перебувають трохи більше ніж 60 тисяч учнів, з них приблизно 45 тисяч – у самому Запоріжжі. Але загалом у системі обліковується понад 100 тисяч дітей. Це означає, що майже половина школярів фактично залишається на дистанційному навчанні, без можливості відвідувати клас, бачити однокласників чи спілкуватися з учителем не через монітор ноутбука.
Минулого навчального року в місцевих закладах середньої освіти додалася тисяча дітей. Цей, безперечно, позитивний факт влада пов’язує це з появою «підземних» шкіл – укриттів, обладнаних всім необхідним для навчального процесу. Тут можна не переривати його під час повітряних тривог.
Саме можливість для дітей відвідувати зайняття офлайн для багатьох батьків стала вирішальним аргументом, щоб повертатися з евакуації. Адже освіта – це не лише знання, а й соціалізація, відчуття нормального життя, яке так важливе для дитини.
На жаль, охопити очним навчанням всіх дітей система зараз не здатна. Тож є школярі, які можуть ходити на уроки два дні на тиждень, є ті, хто отримає таку можливість лише тиждень на місяць. Це компроміс, який дозволяє хоч частково повернути нормальність, але все ж не забезпечує рівних умов для всіх.
Ключове питання, яке визначає формат навчання, – безпека. У регіоні облаштували понад сотню укриттів, працюють 10 «підземних» шкіл, дві з яких відкрилися цього 1 вересня. До кінця року подібних буде зо два десятка. Та навіть ці зусилля не перекриють потреби. Освіта стала заручницею війни, і це відчутно у кожному рішенні: де навчатися, як добиратися, у яких умовах харчуватися.
Загалом в Україні за останні два роки кількість учителів скоротилася на 12% – майже на 40 тисяч осіб. Найбільший відтік – саме з прифронтових територій.
Запорізька влада сподівається, що частково проблему розв’яжуть доплати освітянам: молоді вчителі до 35 років отримуватимуть плюс 35% до окладу, педагоги середнього віку – 25%, а пенсіонери – 10%. Чи дійсно це стане стимулом залишатися в школі, покаже час, але іншого інструменту наразі немає.
Ще одне питання, яке розв’язують в школах, – харчування. В укриттях не готують, тож – лише кейтиринг.
Із середини вересня понад 15 000 учнів у Запоріжжі отримуватимуть гарячі обіди за рахунок бюджетних та інших дозволених законом джерел. Місцева влада в перспективі хоче відкрити фабрику-кухню, яка щодня готуватиме стільки порцій. Це амбітна ідея, що може стати ще одним елементом підтримки дітей у прифронтовому місті.
Не менш важливим є питання логістики. Із початку вересня школярів до безпечних шкіл возитимуть 74 автобуси, а до кінця року планується закупити ще два десятки.
Новий навчальний рік на Запоріжжі починається з надією і водночас із відчуттям постійної небезпеки. У цій подвійній реальності – укриття замість класів, онлайн-уроки замість шкільної парти, дефіцит учителів і спроби мотивувати тих, хто залишився. Але навіть за таких умов школа залишається символом життя, що триває.
