Після війни мріє повернутися до тренерської роботи: історія бійця волинської бригади

У школі його дражнили за доброту та худорлявість, тож із юності він займався боксом і важкою атлетикою. Згодом здобув звання майстра спорту з гирьового спорту, працював тренером у дитячо-юнацькій спортивній школі, виховав двох чемпіонів світу серед студентів, тривалий час жив за кордоном. Та з перших тижнів повномасштабного вторгнення повернувся, щоб боронити свою країну.

Про воїна розповіли на фейсбук-сторінці 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.

– А колись я просто мріяв водити автобус, – усміхається Руслан. – В дитинстві дуже любив стояти біля водійського місця, адже звідти найкращий вид. Частково цю дитячу мрію здійснив у Князівській бригаді. Зараз нерідко доводиться сідати за кермо, щоб виконати бойове завдання.

Роки у піксельному однострої Руслан може окреслити кількома словами: Куп’янський напрямок, Князівська бригада, підрозділ РХБЗ.

Будні воїна сповнені небезпечними завданнями, та дещо він, все ж таки, взяв із цивільного життя – любов до спорту. У ті рідкі вільні хвилини Руслан із задоволенням повертається до «заліза».

– Мій позивний Тренер – говорить сам за себе. Я радий, що дотичний до створення спільноти любителів гантель у нашому підрозділі. Адже заняття спортом не лише допомагають відновити сили та відволіктися, а й неабияк згуртовують.

Після війни Руслан мріє повернутися до тренерської роботи – допомагати вихованцям удосконалювати фізичну форму. Зізнається, що любить бачити позитивні зміни. А ще більше любить створювати їх – для окремих людей і для країни.

Тож зі святом - з Днем фахівців військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту ЗС України, побратими!

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: Нацгвардієць з Волині підкорив «Тернопільську озеряну».